Моя життєва історія не особливо багата на яскраві історії або небезпечні випадки. Я не встрявав у проблеми, ніколи не відрізнявся особливою активністю, тому в суспільстві було зарекомендувати себе досить складно.
Однак у кожної людини настає певний період життя, коли потрібно вийти з тіні своїх упереджень і страхів. Цей період життя називається “шкільні роки” і найчастіше супроводжується новими відчуттями, новими знаннями і почуттями. У моєму випадку спокійним і тихим хлопчиком заволоділо почуття любові.
Не варто розписувати, як саме хлопчик довгий час намагався звернути на себе увагу об’єкту його зітхань. Не варто також описувати методи, як йому вдалося розташувати об’єкт в свою сторону. Варто лише сказати факт, що між двома людьми, якщо вони обидва тягнуться одне до одного, обов’язково виникне певний ментальний зв’язок.
Продовженням історії служить момент, коли шкільні роки проходять і двом пов’язаних між собою людьми потрібно роз’їжджатися в різні міста через навчання. Відносин при цьому молода пара не припиняла. І тільки після того, як залишився без об’єкта свого жадання, юнак зрозумів, що треба щось міняти.
Наперекір своїй сім’ї юнак кидає навчання, не провівши там навіть місяці і йде заробляти на своє подальше проживання в іншому місті. При цьому паралельно юнак повністю занурюється в навчання, щоб у наступному році подати документи в один з вищих навчальних закладів того самого міста. Не тільки сім’я, але навіть друзі нашого героя твердили йому, що його рішення було поспішним і неусвідомленим, що за рік розлуки всі почуття вщухнуть.
Але юнак продовжував наполегливо пробиватися до своєї мрії бути з тією, заради якої він готовий кардинально змінити своє життя. Через багато років утворилася дружна сім’я на чолі з чоловіком-програмістом і дружиною – викладачкою англійської мови молодших класів. Живуть вони в достатку, з огляду на тенденції інформаційного століття і в даний час ніхто навіть не сміє дорікнути колишнього юнака в поспішності свого рішення.
У багатьох випадках приказка “поспішиш – людей насмішиш” дійсно працює. Але, якщо людина дійсно знає, що робить, можливо, варто дати йому свободу вибору, а посміятися над ним ви завжди встигнете.
