Я приїхала допомагати внучці з дітьми, так як старшому сину було вже 2 рочки, а вона на 8 місяці, я вирішила що моя допомога буде буде потрібною.
Внучка здивувалася моєму приїзду, адже я живу в іншій області, за 400 кілометрів. Але а низ свій великий будинок, тому запросила, виділила мені окрему кімнату. І тут почалося.
Виявляється що вони живутьть в якомусь своєму світі. Як ми звикли вести господарство? Все чистити мити, прасувати, з дому не вийти поки не прибрано. Внучка з її чоловіком мають спільний невеликий бізнес.
І знаєте що, вона на 8 місяці вирішила з’їздити на роботу. Аргументувала тим, що раз я вже тут, то з Микиткою посиджу кілька годин, а вона гляне що там та як. Але я ж допомогти приїхала а не з дитиною сидіти.
А потім корпоратив на роботі. От поясніть мені, відсталій від життя, що вагітній робити на корпоративні разом з дорослими дядьками в тітками, та і чоловік в неї теж добренький, ні, щоб дома лишитися, то він сам поїхав і її потягнув з собою, а дитині няню хотіли найняти безсовісні. І що, що вони начальство, що без них ніяк?
А знаєте в скільки вони прийшли? О 2 ночі, це дитя б весь час з чужою тіткою сиділо? Добре що я приїхала все таки.
А ще, пішли святкувати Новий рік, я відразу сказала що з ними не піду, адже там нікого не знаю, і взагалі, чому вдома не можна посидіти. То вони образилися, взяли малечу і пішли, а я? Я все свято вдома проплакала.
Я думала я з внучкою побуду, а вона вічно десь бігає, не може вже ніяк зупинитися і мені час виділити, от для чого тоді я тут, щоб самій сидіти? А вона мені ще й заявила, бабуся, чого ти сердишся, ти ж сама захотіла, не можу ж я все покинути і сісти вдома біля тебе.
Та як так, народжувати скоро а вона як не на корпоратив то ще куди. Це вся молодь така, як її напоумити щоб сіла вдома і сиділа і дитину нікуди не тягла за собою, чи з її чоловіком поговорити, щоб теж менше де лазив?
