Приблизно 7 років тому у чоловіка з’явилася коханка, потім вони розлучилися на пару років, потім знову стали працювати разом, зв’язок відновився.
Ми з нею не знайомі, але я в принципі, знала про те, що вони близькі. Вчора він сказав мені, що вона зробила ЕКО c його допомогою і вагітна двійнею.
Всі учасники нашого тріо фінансово самостійні і забезпечені люди, тобто питання заробітку, на що і де жити, чим годувати дітей не варто ні для мене, ні для чоловіка, ні для неї.
Чоловік каже, що любить і мене, і її, і наших дітей, і майбутніх. Каже, що почувається винним тільки за те, що обманював, що не сказав одразу про вагітність, тим більше що вони її давно планували. З будинку до неї йти не хоче.
Зустрічалася з нею, обговорювали ситуацію. Вона каже, що була два рази, обидва невдало і жити з моїм чоловіком, так само як і з іншим чоловіком, не хоче.
Варіант тата, який не лізе в її життя і не встановлює свої порядки, її цілком влаштовує, пропонує залишити все як є. Я розумію її цілі і мотиви, але мене вони якось забули запитати, будуючи всі ці плани.
Чоловік сказав, що якщо поставлю його перед вибором, то він буде змушений піти. Ситуацію, що склалася він називає «складною, але не критичною». Я поступово теж перестала сприймати те, що трапилося як катастрофу. Швидше, це дивно, але істерик влаштовувати я точно не буду – давно вже не дівчинка і вмію тримати себе в руках.
Наші діти свого тата люблять, так що якщо розлучатися, то варіант «розійтися і забути» не пройде. Через своїх почуттів позбавляти дітей батька я не хочу.
Якщо не розходитися, мені складно буде примиритися з наявністю у чоловіка другої сім’ї. До чоловіка залишилися почуття, бажання шукати собі потім чоловіка на ніч немає ніякого. Будувати нові серйозні стосунки у мене немає ні часу, ні бажання. Я належу до типу «домашніх жінок», флірт, зради, чужі чоловіки – це не для мене.
До коханки я не відчуваю ненависті. Вона ніколи не ламала його, не маніпулювала, не канючила собі подарунків, не ставила умов типу «я або вона». І взагалі вона досить позитивна людина, просто вибрала своє щастя за рахунок мого. Все це я розумію, але легше від цього не стає. Що робити?
