Я розлучилася зі своїм чоловіком 10 років тому. Дізналася, що він мені зраджував з молодшою дамочкою, і тут же виставила Мишка за двері. Спочатку я відходила від того, що сталося, але зрозуміла, що це не кінець життя. Тим більше, що у мене вистачало турбот і без цього.
Через кілька років після розлучення моя дочка вийшла заміж. Зять переїхав до нас, і незабаром я стала бабусею. Зараз ми живемо вчотирьох: Іринка з чоловіком, я та моя онука Катюша. Якщо чесно, я й не думала, що моє життя може змінитися. Адже я звикла до цього, весь свій час часто присвячую рідним.
Але рік тому у моєму житті з’явився новий чоловік. Його звуть Василь, і йому 53 роки. Поруч із ним я знову відчула себе дівчинкою. Як справжній галантний кавалер, Василь мене балує, дарує квіти і навіть запрошує до театру іноді.
Цей чоловік робить все можливе, щоб поряд з ним я відчувала себе у безпеці. Раніше мені здавалося, що я більше ніколи не зможу закохатися. Але Василь переконав мене в іншому, і це чудово.
Я текла за течією нових почуттів і не думала, що це може призвести до чогось серйозного. Але нещодавно Василь покликав мене заміж. Прямо як у кіно, став на одне коліно і простягнув мені обручку. Я дар мови втратила на той момент. Одразу замислилась, адже мені вже 50 років. Хіба у такому віці йдуть під вінець?
Василь спитав впевнено: «Ти вийдеш за мене?».
А я ніби повторюючи сценарій дешевої мелодрами сказала, що мені треба подумати. І не збрехала. Тривожні думки відвідували мене всю ніч. Справа в тому, що залицяльник мій живе з матір’ю, яку треба доглядати. З цієї причини він не готовий з’їжджати, і якщо ми одружимося, то житимемо всі разом.
По-перше, у мене вже була свекруха, і я знаю, що далеко не завжди з нею можна налагодити контакт. По-друге, я не уявляю, як дві господині ділитимуть одну квартиру. Впевнена, що на цьому ґрунті можуть виникнути конфлікти.
Коли про все дізналася моя дочка, порадила мені насамперед познайомитися з матір’ю Василя. Мовляв, треба зрозуміти, якою вона є людина і чи зможу я з нею ужитися. Ідея, звичайно, непогана, але чи зрозуміє мене Василь? Здавалося б, справа зрозуміла, а я боюся як школярка. Може це і є справжні почуття?
— Ти впевнений, що це гарна ідея? — Олена поправила сережку, дивлячись на себе у…
Того вечора Анна провела чимало часу біля плити, обережно помішуючи киплячу солянку. Це була страва,…
Час наближався вже до обіду, коли Ілля нарешті зміг зателефонувати коханій дружині: - Яно, я…
- Може, посидимо у кафе? Пінного замовимо, поговоримо? - Запитав Микола наприкінці робочого дня. -…
- Алло, Віро, привіт. Розмова є, термінова! Телефоном не можу сказати, чоловік може зайти будь-якої…
Пізня осінь. Вітер б’є по плечах, ганяючи опале листя між надгробками. Небо низьке, сіре, ніби…