Від Валі пішов чоловік. Забрав свої речі. Лише старі лижі залишив. А вже через годину навпроти Валі стояла її подруга та фітнес-тренер Марта у спортивному костюмі та з пляшкою міцного.
– І що робити збираєшся? – Запитала Марта.
– Богу душу віддати, – відповіла Валя.
– Е-е-е, неправильне рішення! Залишилось дві спроби.
– Подзвонити та запитати, як він міг?!
– Знову мимо!
Валя відірвала голову від подушки, і подивилася на Марту. Потім на пляшку.
– Горе заливати?
– Бінго! – прокричала подруга.
– Ти ж фітнес-тренер! Міцного і в рот не береш! – Промимрила Валя.
– Ну так, як виняток, – реготнула Марта. – Не кожен же день від подруги чоловік іде?!
– Дякую, втішила.
Раптом у дверях з’явився чоловік Марти.
– Ти додому збираєшся? Валю, привіт!
– О! Заходь! – гукнула йому Марта. – Ти нам, як чоловік, зараз дуже потрібний.
Семен зачинив двері та пройшов на кухню.
– Від Валі Ігор пішов.
– Та годі вигадувати?! – не повірив Сеня і сів на стілець. – Навіщо?
– Зауваж, яка реакція у чоловіка! – одразу додала Марта. – А ти “Богу душу віддати”…
– Семене, ти чуєш, що вона робити зібралася? Значить так, на ці сльози-соплі я тобі даю три дні, а потім до мене в спортзал на три місяці!
– Чому на три? – Зітхнула Валя.
– Тому що три місяці після розриву стосунків жінка ні хріна не розуміє і думає лише про те, чому так сталося.
– А воно, опля, сталося, – живемо далі! Сеня, поясни, як супер крутий програміст, що з Валею зараз відбувається.
Сеня зітхнув і глянув на неї.
– Я красивих слів підбирати не буду. Давай, як є. На прикладі комп’ютера.
– Це як? – в один голос спитали жінки.
– Уяви, що ти не жінка, а дорогий лептоп. Біленький, мініатюрний, з такою начинкою, що всі довкола хочуть…
– Сеня! – нагадала Марта.
– Хм… усі хочуть приєднатися до тебе. Але ти коштуєш шалених грошей. І розібратись у твоїй начинці дано не всім.
– Тому доступ до тебе можливий тільки найталановитішому, найкрутішому, найрозумнішому чува… чоловікові.
Валя дивилася на Семена, розкривши рота. А Марта із захопленням.
– Господи, мій чоловік геній!
– Так от, зараз у тебе є всі шанси зловити вірус, який зруйнує твої програми та начинку.
І тоді, коштувати ти вже будеш не охрі…
– Семене!
– Не шалених грошей, а триста гривень на “п’яному ринку”. Як тобі такі перспективи?
Валя представила біленький мініатюрний лептоп і заперечливо похитала головою.
– А що робити треба? – Запитала Марта у чоловіка.
– Подумай, як до нас зазвичай вірус потрапляє? Через сервер та вхідні повідомлення. Сервер у твоєму випадку – голова.
– Повідомлення – думки. Тому всі думки про минуле, про твого Ігорка, про те, що ти якась не така – це спам.
Що з ним роблять?
– Блокують.
– Картина ясна?
– Але ж я не комп’ютер, я не зможу не думати, – сумно посміхнулася Валя.
– Якщо тебе влаштовує ціна триста гривень на “п’яному ринку” – вперед! – Відповів Сеня і встав.
Потім звернувся до дружини:
– Ти йдеш?
– Зараз. Почекай. Нам потрібно закріпити засвоєний матеріал, і вона поставила пляшку на стіл.
– Але ж ти не вживаєш? – здивувався чоловік.
– Так і від мене не щодня чоловік йде, – повторила слова подруги Валя.
– О! Бачиш! Вона вже охороняє сервер.
– Тобі завтра зранку депутата тренувати, – усміхнувся Семен.
– Милий, мій депутат так сьогодні на презентації накидається, що завтра мій «Арарат» здасться пісочницею поряд із його Гімалайськими вершинами.
Марта залишилася ночувати у неї.
– Раптом у тебе зараз шок, тому ти з усім погоджуєшся, а сама – раз і вистрибнеш із балкона. Хто тебе знає? Сервер тільки ж запрацював!
Наступного ранку Валя встала раніше подруги. Витягла кросівки, які припадали пилом у коморі. Знайшла спортивний костюм. Розбудила Марту.
Ігор ошалів, коли рано вранці побачив колишню дружину, яка йшла у бік фітнес-клубу. Не заплакана, не сумна, не нещасна. Ішла і слухала Марту.
Він за лижами прийшов. Забув учора забрати. А тут таке… Ігор постояв у нерішучості, а потім набрав її номер.
Валя витягла телефон і подивилася на вхідний. Відразу згадала про біленький мініатюрний лептоп. Про начинку, до якої тепер доступ тільки самому…
Про ціну триста гривень на “п’яному ринку”. Тому перенесла номер у чорний список та поклала телефон назад у куртку.
– То що ти про м’язи розповідала?
Марта посміхнулася і ляснула її по плечу.
– Ні, «Арарат» я таки сьогодні відчиню. Зазвичай на все, ну, мінімум двадцять один день йде, а то й пів життя. А тут – сервер в нормі! Повідомлення в спам надходять.
Потрібно Семену сьогодні масаж зробити. Чітко все пояснив. У саме яблучко!
Як добре, що є такі вірні люди, які з тобою і в горі й в радості! Бо дуже часто така “дружба” – просто ілюзія. На жаль…
А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях, підтримайте автора вподобайками!
