– З чого ти взяла, що я мрію жити разом із вами? Так, я не відмовляюся з онуками допомагати – я їх дуже люблю, і грошей вам підкидаю, якщо ти забула. Але жити хочу окремо!
– Ось, значить, як ти мене та онуків любиш? – зло примружилася Карина. – Свій комфорт тобі дорожчий? А те, що ми іпотеку з останніх сил платимо, тобі все одно?
Алла Аркадіївна вважала, що доньку свою Каріну вона виховала добре.
В основному їй доводилося робити це одній, оскільки чоловік постійно пропадав на роботі, а коли дівчинці було дванадцять років, несподівано пішов із життя.
Але вона з усім упоралася. Щоправда, її мати була з цього приводу трохи іншої думки.
– Аж надто норовлива в тебе Каріна, – мовила Олена Анатоліївна. – Ти б приструнила її, поки не пізно, бо наплачешся потім.
– Мамо, що ти кажеш? – обурювалася у відповідь Алла Аркадіївна. – У тебе чудова онучка! Так, може, не надто здатна, зате гарна і добра.
– Так! – не вгамувалася мати. – Вчитися не захотіла: курси перукарів – хіба це навчання? Та й працює через пень колоду.
– Ми самі розберемося! Не всім академіками бути, зате з Каріни вийде чудова мати та дружина.
Олена Анатоліївна у відповідь лише скрушно хитала головою. Вона дуже сумнівалася в цьому, оскільки онука і до ведення домашнього господарства не мала інтересу.
Каріна заміж вийшла у двадцять три роки за симпатичного менеджера Дениса, старшого за неї на три роки.
Хлопець здався Аллі Аркадіївні пристойним – добрим, дбайливим, він був закоханий у наречену.
Заперечувати проти весілля вона не стала, як і проти того, щоб молоді жили разом із нею у її «двокімнатній».
Прожили вони разом рік, а потім Каріна заявила, що їм з Денисом треба жити окремо.
Це, звісно, була чудова ідея, тільки, де саме жити молодим? Варіант з орендою житла відразу відкинули, а для першого внеску з іпотеки у них грошей не було.
Зітхнувши, Алла Аркадіївна погодилася продати свою «двушку», будинок покійної матері в селі, за дріб’язок, та стару машину чоловіка. Все, що в неї, власне, й було.
Передбачалося, що вона купить скромну «однушку», а решта піде на початковий внесок з іпотеки для молодих.
– Ми хочемо трикімнатну квартиру, – заявила Каріна. – Плануємо двох дітей мати – нам усім десь треба жити.
Денис тільки мовчки кивав – погоджувався з дружиною, як завжди.
– А ми нічого не продаватимемо! – відрізала сваха, Юлія Тимофіївна. – Вони молоді, здорові, хай самі на все заробляють! Будемо ми ще на старості років у якійсь будці тулитися через їхні хотілки!
Її чоловік, Віктор Олегович, мовчки згідно кивав за прикладом свого сина.
– Зовні він сильно змінився, а ось характер такий самий – рівний і поступливий, – відзначила сама Алла Аркадіївна.
Вони були знайомі – колись дуже давно маленький Вітя приїжджав у гості в її рідне село, – але чомусь тепер про це не зізнався.
Може, не впізнав її, а може, просто не пам’ятає події тридцятирічної давнини?.. І вона промовчала, щоб уникнути зайвих розпитувань.
Алла Аркадіївна від своїх планів допомогти молодим не стала відмовлятися. Ось так вона й опинилася в невеликій, дуже затишній студії, а дочка із зятем оселилися у «троячку» в новобудові неподалік. Усі були задоволені.
А невдовзі з’ясувалося, що Каріна в положенні, та ще й двійнятами!
– Не дарма про таку житлову площу подбали, – задоволено усміхалася вона. – Тепер у нас буде повний комплект, справжня сім’я!
Каріна була абсолютно щасливою. Ще б пак! І чоловік у неї добре заробляє, і квартира прекрасна, а ще й відразу дві дитини з’являться. Повний комплект! Вона і термін добре перенесла, і народ ила здорових хлопчиків – Андрія та Богдана.
Ось тільки виявилося, що з малюками не так просто справлятися. Вона і з одним не особливо знала, що робити, а з двома…
Але ж у неї мама є, яка все зробить для своєї донечки – у цьому Каріна була абсолютно впевнена з самого дитинства.
Мама не підвела – взяла на роботі відпустку і цілий місяць провела у квартирі подружжя, допомагаючи дочці у всьому. І все ж таки їй потрібно було повертатися на роботу.
– Ма-а-амо, – простягла Каріна, -0 може, ти звільнишся? Як я одна з хлопчиками буду?
– Нічого, впораєшся. Малята спокійні – у батька та діда, мабуть. Техніки у тебе всякої повно – ні прати, ні підлогу мити руками не треба. На кухні теж помічників повно.
– А мені треба працювати. Як ми всі житимемо на одну зарплату Дениса? – твердо відповіла мати.
Каріна губи надула, навіть пару днів з матір’ю не розмовляла, проте подітися нікуди – без матері все одно, як без рук.
Адже вона майже кожен день після роботи приїжджає, допомагає, няньчиться з малюками, дає донечці відпочити.
Так непомітно й три роки пролетіло. Андрія та Богдана віддали в дитячий садок, сама Каріна змогла на роботу вийти, тільки зробила вона це без особливого ентузіазму:
– У мене двоє дітей на руках, і так, як муха в окропі кручуся, – тому головним здобувачем у сім’ї залишався Денис.
І коли раптом у нього в компанії змінилося начальство, і почалися звільнення, це стало справжнім потрясінням для сім’ї.
Іншу роботу чоловік, звичайно, знайшов, тільки платили там менше, та ще показати себе треба було, тому він пропадав там мало не цілодобово. Зовсім Каріні не допомагав.
І мати почала приходити набагато рідше. При цьому з’являлася вся така задоволена, навіть помолодшала – чи не краще за доньку виглядала.
– Ти кавалера завела собі, чи що? – якось не витримала Каріна.
– А що, не можна? – Алла Аркадіївна наче трохи зніяковіла, але відповіла з усмішкою.
– Мамо, ну які кавалери у твоєму віці? – пирхнула Каріна. – У тебе онуки уже, ти б про них подумала?
– Я про вас весь час думаю, – відрізала мати. – Мені тільки сорок вісім років, і я ще можу влаштувати своє життя. Дивно, що ти начебто цьому не рада.
– Ой, дурниці не кажи!
З грошима в молодій сім’ї, як і раніше, було туго, попри регулярну допомогу Алли Аркадіївни та періодичну – батьків чоловіка. Іпотека ця триклята не закінчувалася, на неї йшла більшість доходів подружжя.
І тут Каріну осяяло: треба, щоб мати переїхала до них! Тоді її квартиру можна здавати – іпотека швидше погаситься, та й з дітьми вона прекрасно допоможе.
У Каріни стане більше часу на себе, а то он у дзеркало бридко дивитися! Ну і, може, вона працюватиме більше…
– Ти сама це вигадала, чи хтось підказав? – Здивувалася мати, почувши цю ідею.
– Сама! – Задоволено відповіла Каріна, не помічаючи невдоволення Алли Аркадіївни. – Я вже дізнавалася. Тут університет неподалік, тому за оренду можна брати хороші гроші. Та ти ж сама розумієш, що так буде найкраще всім!
– Усім? З чого ти взяла, що я мрію жити разом із вами? Так, я не відмовляюся з онуками допомагати – я їх дуже люблю, – і грошей вам підкидаю, якщо ти забула. Але жити хочу окремо!
– От, значить, як ти мене та онуків любиш? – злісно примружилася Каріна. – Свій комфорт тобі дорожчий? А те, що ми іпотеку з останніх сил платимо, тобі все одно?
– Не пересмикуй! Я допомагаю вам чим можу, але й своє життя, та своя територія в мене ж мають бути!
– А ти могла б і більше працювати – діти цілий день у саду, а ти в салон виходиш на три години тільки.
– Та в мене і так справ по горло! Знаєш що?.. – задихнулася від обурення Каріна.
Мати спокійно подивилася на неї.
– Що?
– Нічого, – буркнула у відповідь донька, стримавши готові зірватися з язика слова «ти мені не мати тоді». Не потрібно гарячкувати, зможе вона все-таки досягти свого поступово. – Ходімо, покажу тобі, що твої онуки намалювали.
Однак, як потім не намагалася Каріна, мати стояла на своєму. Вона хотіла жити окремо від них, і крапка!
– Ти мене зовсім не любиш, – розплакалася Каріна, вкотре за місяць отримавши відмову. – Ми ж твоїм онукам не все дати можемо, бо грошей не вистачає!
– Карино, не вигадуй! У хлопчиків все є…
– Ні! – раптом злетіла дочка. – Ти мені скажи, ну скажи чому? Чому ти вперлася, коли завжди була на моєму боці? Інакше я більше з тобою ніколи не розмовлятиму!
– Я зустрічаюся з чоловіком, – трохи помовчавши, відповіла Алла Аркадіївна. – Нам ніде більше зустрічатися.
– Він безхатько, чи що?
– Він одружений.
– Мамо?!
– Я не хочу це з тобою обговорювати!
– Гаразд. Але чому ти ніколи про нього не говорила? Хто він? Фото є? Як звати?
Каріна засипала її питаннями, але відповісти на них Алла Аркадіївна не могла.
Як пояснити дочці, що вони з батьком зятя кохають одне одного? Він впізнав її тоді, на вечері на честь знайомства батьків нареченого та нареченої. Але побоявся зізнатися, бо одразу зрозумів, що небайдужий до неї.
Як розповісти, що тільки за два роки Вітя розповів їй про свої почуття, і вона усвідомила, що теж тягнеться до нього?
Тепер вона найщасливіша жінка на світі, попри те, що коханий одружений. Та вона навіть собі нічого пояснити не може!
Алла Аркадіївна так і не назвала ім’я і не показала дочці свого кавалера. Каріна образилася, але хоч відстала від неї зі своєю ідеєю переїзду. Втім, враховуючи характер дочки, можна припустити, що вона скоро все з’ясує.
Про те, що буде потім, Алла Аркадіївна намагається не думати. Буде, як Бог дасть! А поки що вона щаслива…
Чи слушно міркує Алла? Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Підтримайте автора вподобайками та підписуйтеся на сторінку, де щоденно з’являються нові публікації!
