Марія повернулася додому і побачила ту саму картину. Компанія чоловіка розташувалася у кімнаті перед телевізором. Йшов футбольний матч, якийсь там чемпіонат, Маша в це ніколи не вдавалася.
Голова була забита зовсім іншим. У компанії скорочення і вона швидше за все підходить для цього. Досвіду мало, але вона намагається: молода, заміжня, а значить колись піде в декрет.
Вагіт ність їй би тимчасово допомогла, але, на жаль. На жаль? Марія почала згадувати свій календар, і вирішила зазирнути в нього.
Вона з усіма проблемами зовсім про нього забула. Ще й чоловік цілий тиждень збирався з друзями то в барі, то вдома. Фанати, будь вони неладні!
– Льоха, де пінне? – крикнув хтось її чоловікові. – Тягни з холодильника.
Так його Олексієм звуть, але у друзів він Льоха.
– О, Машка прийшла. А ми сидимо, півфінал. Пінне скінчилося. – Він грюкнув дверцятами холодильника.
– От дідько! Маш, сходи в магазин, ти ж розумієш не можу відірватися від перегляду. Та й пацани сидять, незручно.
– І закуски зметикуй нам. Ми під’їли все. Чипсів купи для початку, а потім вечерю зготуй. Ми відзначимо перемогу наших.
– Нікуди не піду, я натерла ногу і втомилася. Ти чому знову не працюєш?
– То ми всі відпросилися. Ти не розмовляй, чоловік сказав, значить лети. Зрозуміла?
– Зрозуміла. Зараз мітлу у сусідки позичу та й злітаю.
– Ти ще й гостриш! Пацани чекають! Бігом! – Олексій замахнувся і з силою вдарив по столу, так що злетіла кришка з цукорниці. – Більше повторювати не буду!
Марія здригнулася, Олексій пішов до телевізора. Холодильник був порожній, а ще вчора вона приготувала все на сьогодні, бо знала, що затримається.
З їжі тільки яйця та трохи сметани. А був салат та котлети з картоплею, на двох, а не на компанію із друзів чоловіка. Після тривалого робочого дня хотілося їсти.
Маша їла яєчню, коли знову до кухні зайшов чоловік.
– Я не зрозумів! Їжею пахне, а пінне де? І як це розуміти?
– Їсти хочу, я з роботи прийшла.
– Прийшла. Твій обов’язок чоловіка годувати, не ганьби мене перед друзями! Їсть вона! Чоловік голодний, а вона їсть. Ану…
Марія не встигла зрозуміти, як Олексій витяг її з-за столу і боляче ляснув у живіт. Він ніколи не підіймав на неї руку, кричав іноді, але потім одразу перепрошував.
Марія зігнулася від болю, а він її струснув і ще раз заїхав, сильно, в очах потемніло. Як вона опинилася на ліжку, Маша не пам’ятала.
Біль не минав, додалося почуття втрати чогось важливого. Трохи згодом вона все зрозуміла. Швидка, лікарня.
– Внутрішні органи не постраждали, але ви втратили дитину. Термін був невеликий, треба бути обережним у такому положенні. Це вам на майбутнє. Наступного разу уважніше, не падайте так, – сказали їй перед випискою.
– Ага, не падати, – подумала Маша, – Не падати двічі, а може і більше, на кулак чоловіка. Більше не буде.
Марія повернулася додому. Що там із роботою, треба було б зателефонувати. А раптом уже звільнили?
Олексія вдома не було. Він приходив кілька разів в лікарню, але його не пускали на прохання Маші. Де він зараз, на роботі, у кафе із друзями? Холодильник порожній, але майже все прибрано.
Лише крихти на підлозі. Маша думала з чого почати. Подзвонити на роботу… Подзвонила, виявляється, нікого не скорочували, навпаки розширювалися, відчинили новий офіс.
Хоч щось добре. Марія викликала слюсаря, щоб змінити замки. Раптом Олексій повернеться вночі, зустрічатися з ним зовсім не хотілося. Збір його речей зайняв небагато часу.
Все вже було у передпокої, коли вона помітила біля будинку таксі. У відчинене вікно чулися крики Олексія та таксиста.
Виставивши речі чоловіка на майданчик, Маша знову визирнула у вікно. Словесна суперечка не припинялася. Олексій зайшов у під’їзд, а таксі стояло.
Він почав одразу барабанити у двері та кричати. Марія раділа, що встигла змінити замки. Розмовляли через зачинені двері. Олексій обурювався, вибачався, відразу кричав і вимагав гроші на таксі, благав і знову вибачався.
– Проси у своїх друзів. До них і можеш їхати. Я подала на розлучення.
– Як? Давай ділити майно! Відчиняй!
– Майно? Це яке спільно нажите? Так у нас лише два майна у шлюбі куплено. Пральна машина та телевізор. Ти що бажаєш?
– Телевізор!
– Я й не сумнівалася. Зараз отримаєш його.
Майже новий телевізор стояв на тумбі. На великий тоді забракло грошей, вирішили поміняти з часом. Час настав.
Марія акуратно винесла його в передпокій і подивилася в вічко. Крім чоловіка, на майданчику стояв і таксист. Напевно, не витримав і сам піднявся за грошима.
– Відійди від дверей. Я все бачу. Далі.
Маша різко відчинила двері, Олексій рвонув на зустріч, але телевізор уже летів до нього. Двері зачинилися, Маша витирала холодний піт з чола і дивилася в вічко.
Вона закрилася на всі замки, просто, щоб було спокійніше. Олексій лежав із телевізором у руках. Таксист плюнув і пішов.
Марія пішла на кухню, вона знову смажила яйця. Останні, та їй вистачить, завтра буде новий день. На дзвінок свекрухи вона відповіла з десятого разу, коли поїла.
– Що ти робиш? Що твориш? Мій син що, на майданчику мусить жити?
– На майданчику жити не можна, ви маєте рацію.
– Відчиняй і не знущайся. Насмішила всіх сусідів, як він дивитиметься людям у вічі? Ганьбити його надумала!
– Я на розлучення подала.
– Що? Розлучення? Чого це надумала? Що він таке зробив?
– А він не казав?
– Він фанат, уболівальник! Його підтримувати треба! Він же не гуляє. Тільки друзі, старі та вірні. Ти б краще йому народ ила сина, футболіста майбутнього.
– Він на той світ відправив нашу дитину, можливо, футболіста.
– Що ти таке кажеш?
– Ось так! Він знає, спитайте у нього. Скажіть дякую, що я заяву не написала. Ледве викрутилася. А тепер я бачити його не хочу з усіма його друзями та фанатами!
– Я не знала… Він не казав.
– Ось і спитайте. До побачення, у мене багато справ.
Марія визирнула в вічко, Олексій усе ще сидів на майданчику, обхопивши голову руками. Телевізор стояв поруч. Напевно чекав, що після дзвінка матері двері перед ним радісно відчиняться, але вони не відчинялися.
Маша взялася за прибирання, починалося нове життя без чоловіка і без його посиденьок перед телевізором. Завтра вона придбає продукти, а поки що є печиво та чай.
Перш ніж зранку вийти на роботу, Марія подивилася в вічко. Олексія та речей не було.
Він кілька разів приходив із квітами, намагався поговорити, але вона його не пустила. Після цього прийшов один із його друзів, Маша навіть не згадала, як його звуть.
– Маша, зачекайте, нам треба поговорити. Льоша дуже переживає. Він втратив усе. Мати його не прийняла, не спілкується з ним.
– У нас живе по черзі, але ж у нас свої сім’ї. Ми не можемо його приймати нескінченно. До того ж він завжди під мухою, наші дружини сваряться.
– Можна винайняти квартиру. Допоможіть йому, якщо ви друзі. Ти чудово знаєш, що сталося. Твоя дружина пробачила б таке?
– Я собі такого не дозволю.
– Ось. Цим усе сказано. У мене інше життя, без нього.
Пізніше Марія дізналася, що Олексій посварився з усіма друзями, просто втратив їх. Футбол? Телевізор увімкнути ніде.
Речі тимчасово у матері, а сам невідомо де. Фанат? Який він фанат, просто був привід посидіти із друзями. А тепер ні приводу, ні друзів…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!
