Люба дуже ревнувала свого чоловіка. Хоча приводів він їй не давав. Зразковий сім’янин і турботливий батько, Павло поспішав після роботи додому. Він з радістю бавився з молодшим сином Максимом, допомагав з уроками старшому Андрію.
Ніякого натяку, що у Павла може бути інша жінка не було, але Люба просто вимотувала чоловіка ревнощами.
Якщо він хоча б на п’ять хвилин затримувався з роботи, жінка починала обривати його телефон і дорікати в зрадах. Ні про які зустрічі з друзями або поїздки на рибалку не могло бути й мови, Любі всюди ввижалися коханки чоловіка.
– Як ти живеш з такою дружиною? – запитав у Павла друг і колега Женя. – Вона ж тебе всього позбавила. Ніяких захоплень, друзів не залишилося. Ми з тобою спілкуємося тільки тому, що працюємо разом, а так би теж не бачилися. Ти ж як у в’язниці з нею!
– Ось так і живу, – сумно зітхнув Павло, – терплю заради дітей. Синів дуже люблю. Одного разу заїкнувся про розлучення, так вона почала казати, що поїде з дітьми до матері своєї, і я їх більше не побачу. А вона так і зробить. А я без хлопчаків свого життя не уявляю.
– Оце так… Може, розлучитися і відсудити дітей? – запропонував Женька.– Була така думка, але суд, дітей, як правило, з матір’ю залишає. Люба таки, нормальна мати, працює. І діти її люблять. Це вона мені нерви тріпає, а дітей не ображає. Так що доведеться терпіти поки діти не виростуть.– Довго ще терпіти, – співчутливо сказав Женька, – Люба завжди такою ревнивою була?
– Та ні, останні роки три як з котушок злетіла, а до цього ми нормально жили. І дотого ж приводу я їй не давав! Навіть не дивився в іншу сторону. Звідки ці ревнощі?– Павле, не хочу образити, але, може, у самої рильце в пушку? Тому ревнує?
– Та ну, коли їй зраджувати мені, на ній двоє дітей, робота … Ні, не може такого бути.
На наступний день чоловік прокинувся з головним бoлeм. “Ось як Любка мізки мені вчора винесла своїми ревнощами, аж голова розбoлiлacя,” – подумав чоловік, збираючись на роботу.Він випив тaблeткy, але це не допомогло до того ж Павла почало морозити і почало дерти в горлі, скоріше всього захворів.
Повернувшись додому, Павло не зміг відкрити ключем свою квартиру. Схоже, що вона була замкнена зсередини на клямку. “Дивно, – подумав чоловік, – Люба на роботі, Андрій в школі”. І натиснув на дзвінок.
Нарешті двері відкрила розпатлана Люба, накинувшись на чоловіка: -Ти чого не на роботі?
– У мене до тебе те ж питання, – відповів Павло. – Я заснула, не чула як ти прийшов. Іди мий руки, я обід підігрію.
Павло намилив руки, але тут йому стало дуже погано. Він ледве встояв на ногах і відкрив двері, щоб покликати дружину. І в цей момент побачив чоловіка, який одягав черевики. І Любу, яка говорила: “приперся ж невчасно, давай швидше, поки він руки миє.”
