Знайома Віра зібралася у відпустку. Минуло кілька років відтоді, коли вона відпочивала по-справжньому, їхала на відпочинок по путівці. В цьому році з путівкою не вийшло, обмежилася поїздкою до подруги, в Миколаївський край, там теж можна відпочити не гірше ніж за кордоном.
У поїзді познайомилася з жінкою, яка «завантажила» Віру з головою у свої проблеми.
Жінка протягом багатьох років страждала від хвороб, і тому, її сумні розмови не дозволяли Вірі розслабитися. У Віри своїх проблем вистачало, але вона співпереживала попутниці, тим більше цю жінку чекала складна операція, яку їй повинні були зробити через кілька днів, в одному місті, куди вона прямувала, і повинна була вийти в призначеній станції раніше.
Попутниця під час бесіди пропонувала різні частування, але Віра від всього відмовлялася.
Тоді вона запропонувала Вірі пригоститися смачними цукерками пізніше, коли буде бажання, залишивши їх на купейному столику, і через кілька годин вийшла на потрібну станцію.
Віра побажала їй успіху, і навіть подумала, що її проблеми мізерні, у порівнянні з цією жінкою. Вона дивилася на цукерки й думала, яка добра жінка.
У Віри були свої солодощі, які вона купила в дорогу, але від залишених попутницею цукерок вона не відмовилася, з’їла кілька штук. Минуло кілька секунд і Вірі ставало погано, аж голова йде обертом, з’явилася слабкість, хотілося спати. Знайти пояснення хворобливого стану Віра так і не змогла.
Як виявилося, це Віра потім дізналася від старенької сусідки, не можна брати різні смачності від хворих незнайомих людей, мовляв, вони можуть так передавати свої біди.
З Вірою якісь час відбувалися дивні речі пов’язані зі здоров’ям, ходила в церкву і з часом пройшло. Але ту історію вона не може забути все життя, бо вона хотіла тими цукерками пригостити своїх дітей, добре, що минулося.
