Рая прийшла додому і почула незнайомі голоси з кухні. Чоловік із кимось голосно й радісно розмовляв. Два чоловічі голоси були незнайомі.
– О, Рая прийшла. Хлопці, зараз вечеря буде. Раю, це мої брати по батькові. Усіх родичів ти знаєш, а їх ще не бачила. Ми їх на весілля не запрошували, та вони класні хлопці. Коля та Толя.
– Влаштуй нам закуски. Що там у тебе у пакеті? А де пляшечка біленької, сир, ковбаска, ікра, томатний сік? Я ж тобі писав. Щось там ще було. Тут лише макарони та хліб.
– Було. Бачила. А ти читав відповідь?
– Я не для того писав, щоб від тебе відповідь отримати! Ясно написав – купи!
– А я ясно написала – перекажи гроші!
Скандал у сім’ї назріває давно. Мало того, що Олег лише після весілля повідомив про наявність шістнадцятирічної доньки, то він ще й борг по аліментах мав. А потім потягнулися родичі у гості.
Новий рік у сільському будинку. Першотравневі свята на природі. Жіноче свято, дні народження. Дехто примудрявся приїжджати на свої дні народження до них.
Перший рік заміжжя Рая думала про дружну сім’ю, на другий почала розуміти, що рідня користується її безвідмовністю. Усвідомлення всього прийшло, коли не вистачало грошей.
Гроші чоловіка йшли на виплату боргів по аліментах. У сім’ю він приносив мізер. В основному утримання будинку та їжа були на Раї. При цьому він любив смачно поїсти й хотів, щоб гостей добре приймали.
– Гості твої, отже, давай на них гроші! Я більше нічого купувати для них не буду!
– Ми сім’я, що вони про нас подумають. Востаннє, Раю.
Рая поступалася, але попереду був ще один останній раз, а потім ще. І знову. Два якихось брати. А може, просто друга. Рая їх бачила вперше, а про їхнє існування й не чула. Ніколи Олег про них не казав.
– Раю! Ти мене зганьбити вирішила?
– Я? Це ти не можеш грошей заробити на частування друзів! Ти сам себе ганьбиш! У мене немає грошей, не тільки на пляшечку, а навіть на хліб не залишилося!
– І готувати не буду, я втомилася. Ти давно вдома? Знайди щось у холодильнику і приготуй. Гості твої, ти й подбай про них. Надалі всі гості повинні узгоджувати свої приїзди зі мною. І ще – всі витрати ти береш на себе.
– Але ж я не маю стільки грошей.
– А я не маю стільки родичів!
– Але чому зараз? Вони приїхали, а ти мене так підставила.
– А ти мене щоразу підставляєш. Все! Грошей немає! У лазні треба ремонтувати чан. Ти хоч щось зробив для цього?
– Так будинок твій, лазня теж…
– А гості твої, в моєму будинку та лазні їм робити нічого! Можеш з речами та з гостями йти.
– Як же ти житимеш без мене? Будинок розвалиться без господаря.
– А ти що тут зробив? Будинок моєї бабусі, ремонт робив мій тато. Навіть меблі він збирав, які, між іншим, сплатила я. Чим допомагали твої родичі? Їли, пили, спали, відпочивали!
– Навіть не прибирали за собою. Все! Я зробила велику помилку, коли вперше погодилася прийняти їх. Я думала у вас дружна сім’я, але всі – лише любителі халяви, ти теж до них належиш. Іди, розважай своїх гостей, напувай, годуй, якщо зможеш.
– Раю, це бридко. Вони приїхали, а ти…
– А що я? Я втомилася! А мені ще працювати до ночі, кінець кварталу. Ти забув, що я веду бухгалтерію наших місцевих дрібних підприємців?
– Підприємці дрібні, а гроші, якщо всі разом порахувати, добрі. Вечеряти не буду, і так багато часу з тобою втратила.
– Не чекав від тебе такого.
Олег пішов на кухню. У холодильнику були яйця, у морозилці знайшлася пачка пельменів. Було ще м’ясо, але з ним Олег не впорається. Картопля була, але її чистити треба. Гості переглянулись.
Пельмені в гостях – так собі закуска. Може й нормально було б, але закушувати нічого. Гості поїли, Олег постелив їм на дивані. Телевізор дивилися в тиші. Рая тим часом сиділа за комп’ютером, працювала.
Вранці гостей не було. Брудний посуд у раковині, білизна на дивані. Олег поспішав на роботу.
– Або ти прибираєш все це, або вирушаєш зараз же слідом за ними.
– Я спізнюся!
– Тоді ввечері свої речі знайдеш на вулиці.
Олег поспішав, але все прибрав. Навіть білизну не просто кинув, а в кошик.
За місяць приїхала сестра Олега з дітьми, відпочити на місяць.
– Сам, все сам! Грошей не буде, продукти я не купую, не готую, не прибираю. Якщо буде бруд, бардак, то ти поїдеш із ними. І щоб свій язик не розпускала.
– Раю, ти стала зовсім інша. Ти ж була доброю, що змінилося?
– Ставлення до мене всієї рідні та твоє! Скільки вам не роби добра, все одно мало!
Світлана, сестра Олега, була розпещеною та вимогливою. Дві доньки були до пари матері. Ще вона любила все критикувати: їжу, білизну, меблі, зачіску господині й навіть город.
На городі вона почувала себе головною. Ягоди з’їдалися, зелень без жалю могла бути витоптана. Ще вона вимагала певних страв, напоїв, морозива. Вона відпочиває, а ви обслуговуйте.
Рая вирішила подивитись, чи довго витримає Олег свою сестру. З усієї рідні вона була най…
Олег протримався два дні, його гроші скінчилися, а з ними й терпець. Світлана за собою не прибирала, так само робили й дівчатка.
Готувати? Ні! Вона відпочиває. Придбати продукти? Вона у гостях. Олег утомився, видихнувся, почав психувати.
Світлана нажалілася матері, мати посварилася з Олегом, Олег почав кричати на сестру, Світлана знову матері, мати Олегу.
Рая зі своєї кімнати чула, але не встрявала. Родичі розберуться самі. Світлана нарешті психанула і поїхала, звичайно, з доньками.
Рая прийшла з роботи. З кухні долинав запах смаженої картоплі та якесь тихе бурмотіння. Олег репетирував вибачення.
– Раю, пробач. Я виплатив усі борги. Тепер усі гроші у сім’ю. І гостей більше не буде. Я прибрав усе та вечерю приготував.
– Картопля смажена з ковбасою. Будеш? Раєчко, пробач недолугого. Картоплю будеш, я… Ой, ти вже прийшла? Раєчко, пробач мені за все. Зрозумів. Картоплю…
– Буду картоплю, і ковбасу буду.
– Я подивився чан у лазні, мужики з роботи заварять його. Сто років простоїть. А на твій день народження ми поїдемо на море. Хочеш?
– Хочу, якщо не брешеш.
– Не брешу.
– Якось ніяково тоді вийшло з Миколою та Толею. Я їх не знала, може вони добрі хлопці.
– Все гаразд, це я винен. Не варто шкодувати. Вони хильнути люблять, однією б не обійшлося, і затяглося б надовго.
– Тоді все правильно.
– Правильно.
Гості з того часу приїжджали рідко, на запрошення. Та й не нахабніли. Олег сам за цим стежив. Він зрозумів. Його перша дружина втекла не від нього, а від родичів.
Терпіла десять років, а потім подала на розлучення та поїхала. У Раї терпіння вистачило на два роки. На третій вирішились усі проблеми.
А на четвертий у Раї та Олега народ ився син. Чи подорослішав, недолугий, чи усвідомив марність такого життя, – час покаже…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!
