Я людина у якої все «чорно – біле». Сірого кольору я не маю. Все оцінюю з боку логіки, тому хочу дізнатися та іншу думку. Розповім все по черзі.
Якийсь час тому, я почала спілкуватися з одним чоловіком через інтернет. Зрештою, поспілкувавшись кілька місяців, він прилетів, щоб побачитися зі мною. Провівши два дні разом на морі, я полетіла з ним до Києва, адже він приїхав сюди, щоб забрати мене на кілька днів і показати своє життя.
Відразу скажу, що інтимних стосунків у нас не було. Ми дуже багато розмовляли про поезію. Крім цього, було багато тем для розмов. Через те, що я дуже боялася, він мені взяв назад квиток із відкритою датою. До Києва ми прилетіли ввечері.
Далі провели час у нього на роботі. Потім повечеряли та поїхали додому. Вночі, коли він спав, я схопила свій квиток і полетіла додому, вимкнувши телефон. У мене було таке відчуття, що літак мене не підніме. Тяжкість у душі була величезна.
Через день я увімкнула телефон. Від нього було багато пропущених дзвінків та повідомлень. Він питав, що зробив не так і чому я втекла. Сказав шкодує, що взяв мені квиток із відкритою датою.
Вирішив, що наступного дня прилетить до мене, щоб все обговорити. Я зараз дуже сумую за ним. Ці декілька днів, перевернули мене повністю. Чого я злякалася? Чому втекла?
Цей чоловік живе своєю роботою, і я чудово розумію, що своє життя він не мінятиме. І не в цьому річ. У жовтні він летить по роботі, і літатиме світом до січня. Які можуть бути стосунки, якщо він постійно у роз’їздах. Для ліжка у нього багато шанувальниць, які зроблять що завгодно.
Ось і виникли питання, на кшталт, навіщо летіти за мною через пів країни? Шкода, що взяв квиток із відкритою датою? Чи не простіше було мене відразу до батареї прив’язати? Що мені робити, коли він приїде?
Чи є вихід із цієї ситуації? Навіть якщо переїхати до Києва, нічого не зміниться. Його все одно постійно немає вдома. У чому тоді значення його завтрашнього приїзду
