– Я можу ходити, ти бачила? – Мишко радів, як дитина, зробивши пару невпевнених кроків. Він був впевнений, що до кінця життя залишиться прикутим до візка! Але ні, він знову може ходити, і все завдяки їй, завдяки Алісі, його дорогій дружині.
– Реабілітація буде потрібна довга, але ніяких особливих труднощів і проблем не передбачається, – з професійною усмішкою сказав лікар, який щиро радів за свого пацієнта.
Він не зламався, він упорався. Не кожен може оговтатися після такої дорожньої пригоди! І дякувати треба його дружині, яка щодня змушувала його займатися і не давала опускати руки.
– Вам дуже пощастило із дружиною.
– Так, я теж так вважаю, – широко посміхався Михайло. – Моя дружина – найкраща у світі! Люба, я тебе так кохаю!
– Серйозно? Кохаєш? – байдуже відповіла дівчина, перегортаючи список контактів у своєму телефоні. Зрештою, вона знайшла потрібний номер і скинула на нього коротке повідомлення.
– Ти серйозно думаєш, що я про все забула? Ти серйозно думаєш, що я пробачила тобі?
– Алісо … – Чоловік був розгублений. Невже дружина все ж таки тримає на нього зло за його дурний вчинок? Тоді чому вона його підтримувала та допомагала?
– Загалом, тепер ти вилікувався, чи майже вилікувався, не важливо. Зараз ти можеш стояти на своїх ногах і ніщо більше не тримає мене у твоєму суспільстві. Я подаю на розлучення!
– Що? Чому? Я не розумію, адже у нас уже було все добре!
– Доброго у нас давно немає. Вибач, але я не збираюся обговорювати особисте життя у присутності сторонніх, – Аліса кинула промовистий погляд на лікаря.
Літній чоловік зніяковів, швидко відвів погляд, метушливо переклав папірці на столі. А потім підвівся і вийшов з кабінету, промовивши щось, типу, залишу вас наодинці.
– Ну, якщо нас люб’язно залишили самих, і щоб не гаяти час даремно, я висловлю все прямо тут і зараз. Запам’ятай!
– Я ніколи й нізащо тебе не пробачу! Якби не трапилося з тобою лихо, ми б розлучилися ще пів року тому, чи не так?
– Та я не збирався з тобою розлучатись, це було просто невелике непорозуміння, повір мені!
– Ти зібрав усі речі й пішов від мене до іншої жінки, – напружене обличчя надавало дівчині вигляду ляльки. – Плюс до всього, ти написав мені повідомлення з вельми образливим змістом, хіба ти не пам’ятаєш?
– Це було сказано на емоціях, не більше! Я тебе кохаю, чесно. Мені більше ніхто, крім тебе, не потрібен!
Михайло хотів підійти до дружини, але не зміг. Ноги його були ще занадто слабкі, щоб пройти такий шлях – цілих два метри.
Чоловік важко опустився на стілець і з агресивністю стукнув себе по коліна. Чому в потрібний момент сили його залишили?
– Не роби зайвих рухів, на тебе чекає довга реабілітація. До речі, я написала твоїй дорогій Насті. Не знаю, чи наважиться вона відновити ваші стосунки, чи ні.
– Ну, в принципі, мене це не цікавить. Я виконала свій обов’язок і поставила тебе на ноги. Ніхто й ніколи не зможе мене звинуватити, що я покинула безпорадного чоловіка.
З цими словами Аліса недбало сунула телефон у сумочку і пішла на вихід із кабінету. Тут її нічого не тримало. Вона й так зробила набагато більше, ніж мала. Прощати приниження вона не збиралася.
Аліса згадала той вечір, коли розлючений чоловік, відсунувши тарілку з супом, висловив їй купу гидот. А під кінець своєї гарячої промови він взагалі заявив:
– Я хочу розлучитися! Я зустрів дівчину, яка близька мені за духом. У нас багато спільних інтересів і характер у неї в сто разів кращий, ніж у тебе. Не збираюся упускати такий шанс!
Аліса тоді зраділа, що сиділа. Шок від слів коханого чоловіка здорово підкосив її ноги. Вона відчувала неприємне тремтіння, але ніяк не могла впоратися з власним тілом.
У вухах задзвеніло, перед очима замиготіли чорні мухи. А Михайло, ніби не помічаючи її стану, продовжував висловлювати свої претензії.
– Я вже сотню разів пошкодував, що з тобою одружився, – чоловік емоційно розмахував руками й ходив маленькою кухнею туди, сюди.
– Ти мені навіть дитину виносити не можеш. Тільки гроші й тягнеш! Нові меблі тобі подавай! Машину відремонтуй! Дачу купи! Тільки й чую від тебе: гроші, гроші, гроші, гроші…
У Аліси від таких несправедливих звинувачень, аж сльози на очі навернулись. Коли це вона гроші від чоловіка вимагала? Машину відремонтувати?
Бо це була її машина, яку подарували їй батьки! А в аварію на ній потрапив чоловік. Саме Михайло розбив машину, не вписавшись у поворот! Тож, по суті, саме він і має відремонтувати автомобіль, хіба не так?
Нові меблі… Та це ще смішніше! Якщо Мишка влаштовує спати на дивані, то Алісу ні! У неї й так спина болить, їй потрібне нормальне ліжко з ортопедичним матрацом.
І вона не вимагала від чоловіка його купити, ні! Вона просила його зібрати, тільки й усього. Покупку вона збиралася робити за свої чесно зароблені гроші!
А щодо дачі, то Аліса навпаки була категорично проти її покупки! Вона ненавиділа все, що було пов’язане з городом! Вовтузитися в землі, пропалювати грядки, тягати важкі лійки …
Їй цього в дитинстві вистачило за очі! Дівчина воліла заробляти достатньо, щоб мати можливість купити овочі та фрукти у крамниці.
Все це вона спробувала сказати чоловікові, але він її чути не хотів. Закінчилося все тим, що розлючений чоловік жбурнув тарілку з супом на підлогу, забризкавши світлий лінолеум.
Дрібні уламки розлетілися всією кухнею й Алісі не залишалося нічого іншого, як ковтаючи сльози, почати прибирати.
Через пів години кухня блищала чистотою, а дівчина трохи заспокоїлася, та вирішила ще раз поговорити з чоловіком. Ось тільки в неї нічого не вийшло.
Михайла у квартирі вже не було, як і більшої частини його речей. Виходить, поки вона на колінах повзала і відтирала підлогу, він зібрався і поїхав? Не залишивши навіть шансу зберегти сім’ю?
На дзвінки чоловік не відповідав. Лише одну-єдину смс надіслав, у якій говорилося, що наступна їхня зустріч пройде в залі суду. Спільно нажитого майна вони не мали.
Квартира була оформлена на батьків Аліси. Машина у кожного була своя і куплені вони були поза шлюбом.
Хіба що рахунок у банку вимагав поділу, але він був не такий вже й великий, щоб доводити справу до суду. Дітей у них не було, можна розлучитися і просто в РАЦСі, хіба ні?
Аліса не розуміла, чим заслужила на подібне ставлення чоловіка. У них начебто все було добре! Разом вони жили вже п’ять років, навіть не сварилися ніколи.
Чому саме зараз? І хто ця дівчина, заради якої Мишко вирішив зруйнувати їхню родину? Стільки запитань і жодної відповіді…
Дівчина не хотіла залишати все так. Вона дуже хотіла розібратися, зрозуміти, як саме вони зможуть зберегти сім’ю. Розлучатися вона не хотіла, бо справді його любила.
У Аліси промайнула думка звернутися до Євгенії Вікторівні, матері Мишка. Але робити цього вона не стала. На жаль, свекруха її не надто шанувала, і все з тієї ж причини – онуки, яких не було.
І якщо Мишко не хоче відповідати на її дзвінки, то доведеться йому зустрітися з нею віч-на-віч. Де він зараз живе, дівчина не знала, тому вирішила зустріти, поки що свого чоловіка, біля його роботи.
Аліса, вже зібралася виходити з дому, як задзвонив її телефон. Номер був невідомий і дівчина засумнівалася, чи відповідати їй, чи ні.
Шахраїв дуже багато розвелося, і вона намагалася не брати з незнайомих номерів. Але тут вона подумала, що можливо це все-таки Михайло дзвонить і вирішила відповісти.
– Аліса, Петрівна? – промовив незнайомий чоловічий голос.
– Так, це я, з ким я розмовляю?
– Вам дзвонять із лікарні. Ваш чоловік доставлений до нас у тяжкому стані, він потрапив в дорожню пригоду. Чи можете ви до нас під’їхати?
– У якій він лікарні? – в Аліси мало серце від переляку не зупинилося.
– У двадцять третій, приїжджайте.
Розмова з лікарем була не простою. Чоловік розповідав про численні ушкодження, та зробив дуже неприємний прогноз.
Швидше за все Михайло ніколи не зможе ходити. Хоча шанс є! Але для цього доведеться багато і наполегливо намагатися.
Повернувшись додому, Аліса проревла кілька годин. Що їй робити, вона не знала. У лікарні вона зустріла дівчину, яка називала себе Настею.
Як виявилося, Мишко пішов саме до неї й стосунки у них були доволі серйозними. Дівчина чекала на дитину.
Тієї ж миті всі світлі й добрі почуття до Михайла зникли з серця дівчини. Єдине, що там лишилося – це ненависть. Чоловік її зрадив!
Фактично він завів нову сім’ю, хоча офіційно ще не розлучився. Тобто, всі його слова про кохання були брехнею!
Для себе Аліса вже все вирішила. Принижуватись і намагатися зберегти сім’ю вона не буде. Нехай живе, як хоче зі своєю новою, дорогою, коханою дівчиною!
Ось тільки, чи залишиться вона з ним, коли зрозуміє, які складнощі їх чекають у найближчому майбутньому? Чи не кине вона його?
Аліса, як у воду дивилася. Насті не захотілося возитися з недієздатним, про що вона й сказала Михайлу прямо в обличчя, тільки-но він прийшов до тями.
Чоловік і так був розчавлений вердиктом лікарів, а тут ще й це… Аліса розуміла, що має повне право піти й забути про все, як про страшний сон, але совість їй не дозволяла.
Ні, вона допоможе Мишкові відновитися. І коли він зробить перший самостійний крок, вона піде. Без жодних сумнівів. Без жодних докорів совісті. Просто піде!
Аліса повільно ходила парком. Природа прокидалася. Пробивалася рідкісна зелена трава, набухали бруньки на деревах та кущах, у повітрі пахло весною.
І в її житті теж настала весна. Тепер вона була вільна від усіх зобов’язань і готова почати все з чистого аркуша.
А Мишко? Ну, сподіватимемося, що Настя все ж таки до нього повернеться. А якщо ні, то він сам у всьому винен… То, мабуть, прилетіло за його діяння! Бо закону бумеранга ще ніхто не скасовував…
А ви що думаєте з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.
