– Куди ти зібралася? Я тебе питаю – ти куди намилилася?
Різкий крик брата остаточно вирвав Ольгу з ранкової дрімоти. Вона підвелася на ліктях у вузькому ліжку гостьової кімнати, прислухаючись до звуків за тонкою стіною.
Ось уже два тижні Ольга тимчасово жила у старшого брата Максима, доки шукала роботу та власну квартиру у цьому місті. Переїзд дався нелегко, але іншого вибору не було – у рідному містечку ніяких перспектив.
Раптом квартиру оголосив пронизливий дитячий плач. Чотиримісячний Тимофій прокинувся через суперечку батьків. Ольга скривилася і сіла на край ліжка, натягуючи халат.
– У мене співбесіда, – долинула до неї приглушена відповідь Олени, дружини брата.
– Співбесіда? Ти у своєму розумі? – Максим продовжував підвищувати голос. – У тебе немовля! Про яку роботу може йтися? Твоє місце вдома, із сином!
Ольга чекала на відповідь невістки, але у квартирі повисла тиша. Тільки Тимофій продовжував надриватися. А потім пролунав різкий звук вхідних дверей, що зачинилися. Олена пішла.
Ольга вийшла з кімнати й попрямувала на кухню. Максим стояв посеред кімнати, розгублено гойдаючи немовля на руках. Його обличчя виражало суміш злості та безпорадності.
– Ось так завжди, – пробурмотів брат, помітивши Ольгу. – Кидає дитину, та йде у своїх справах.
Ольга мовчки забрала племінника з його рук. Малюк поступово почав заспокоюватися, уткнувшись обличчям у її плече. Максим важко опустився на стілець, провів долонями по обличчю.
– Олена зовсім збожеволіла, – вів далі брат, дивлячись у порожнечу. – Як можна залишити таку дитину і думати про якусь роботу? Добре хоч у мене відпустка почалася, можу з Тимком посидіти.
Ольга обережно погойдувала малюка, який притих, та заплющив очі, обмірковуючи слова брата.
– Макс, може, тобі варто поговорити з Оленою? Спокійно, без криків, – м’яко запропонувала Ольга. – Можливо, у неї якісь проблеми? Таке ж буває в багатьох жінок. Їй може знадобитися допомога фахівця.
Максим відмахнувся, наче від настирливої мухи.
– Та яка там депресія! Олена завжди була надто волелюбною. Кар’єристка. Я сподівався, що після появи сина вона виправиться, стане справжньою матір’ю. А вона, видно, змінюватись не збирається. Начхати їй на дитину!
Ольга хотіла заперечити, але промовчала. Тимофій нарешті заснув, і вона акуратно переклала його в ліжечко.
Олена повернулася лише надвечір. Ольга саме укладала Тимофія, коли почула, як клацнув замок. Невістка пройшла повз дитячу, навіть не зазирнувши всередину.
Ольга вийшла в коридор і побачила, як Олена мовчки готує вечерю на кухні. Максим демонстративно не розмовляв із дружиною, сидячи у вітальні перед телевізором.
Атмосфера у квартирі стала нестерпною. Ольга поспішила піти до себе в кімнату та набрала номер матері.
– Мамо, тут таке відбувається, – зашепотіла Оля у слухавку, розповідаючи про події дня.
Мати важко зітхнула на тому кінці дроту.
– Так, Оленько, Олена така з самої появи малюка. Максим мені скаржився неодноразово. Мабуть, материнський інстинкт у неї так і не прокинувся.
– Бідолашний мій хлопчик, як йому важко. А як малюкові при живій матері, я навіть не уявляю – він же все відчуває…
Потім Ольга довго лежала в ліжку. Вона не могла зрозуміти, як таке можливе. Ольга пам’ятала Олену з самого початку. Мила, добра, чуйна жінка.
Максим від неї був у захваті. А тепер такий холод стосовно власної дитини, до чоловіка. Щось тут було не так…
Олена йшла з дому регулярно. Невістка пропадала десь з ранку до вечора, залишаючи Максима з немовлям.
Брат брав Тимофія з собою в магазин, на прогулянки, намагався поєднувати турботу про дитину з домашніми справами. Ольга допомагала, як могла, але розуміла – так продовжуватись довго не може.
Через тиждень Олена прийшла додому з осяяними очима. Вперше за весь час Ольга побачила на обличчі невістки щось, на кшталт посмішки.
– Я знайшла роботу, – оголосила Олена за вечерею.
Максим застиг з ложкою на півдорозі до рота. Його обличчя почало наливатися фарбою.
– Ти що, знущаєшся? – прогарчав брат. – У тебе чотиримісячний син! Ти повинна дбати про нього, а не по офісах шастати!
Олена холодно відповіла:
– Це моє життя!
Максим скочив із-за столу.
– Ти егоїстка! Думаєш лише про себе! Це не правильно! Ти мати, твоє місце поряд із дитиною!
Ольга бачила, як Олена ніби закривається, йде в себе. Невістка мовчки встала і пішла до спальні. Більше того вечора вони її не бачили.
Наступного дня Ольга та Максим взяли Тимофія на прогулянку в парк. Брат штовхав візок уперед і не припиняв скаржитися.
– Бачиш, як вона до нього ставиться? Рідний син, а їй все одно, – говорив Максим, дивлячись на малюка у візку. – Навіть не бере на руки зайвий раз. Не цілує, не обіймає. Яка вона мати? Не мати, а зозуля!
Ольга мовчала, не знаючи, що відповісти. Їй було шкода брата, але щось усередині підказувало – історія не така проста, як здається.
Вони повернулися додому через кілька годин. У квартирі було підозріло тихо. Ольга клацнула вимикачем у передпокої.
– Олено? Ти вдома? – Покликала Ольга.
Тиша. Ольга пройшла в кімнату – кухня порожня, вітальня теж. Максим із Тимофієм на руках попрямував до спальні. Ольга почула, як брат різко втягнув повітря. Вона поспішила до нього.
Максим стояв перед відчиненою шафою. Половина полиць зяяла пусткою. Речей Олени не було.
– Вона пішла… – видихнув Максим охриплим голосом.
Брат опустився на ліжко, тримаючи сина. Його плечі затремтіли.
– Невдячна! Після всього, що я зробив для неї! – закричав Максим. – Я дав їй все! Квартиру, кохання, шлюб, дитину! А вона просто взяла та пішла!
Ольга сіла поряд із братом, намагаючись його заспокоїти. У Олі все стискалося від поганого передчуття.
– Максе, що могло її спонукати на такий вчинок? Розкажи чесно, що між вами сталося?
Максим підійняв на сестру почервонілі очі. Помовчав, наче збираючись із думками.
– Вагі тність була випадковою, – нарешті видавив брат. – Олена не хотіла дитину. Казала, що ще не готова, що хоче спочатку кар’єру збудувати. Але я наполіг. Натиснув на неї.
– Сказав, що нам уже по тридцять, час бути розсудливими. Що я хочу сім’ю, дітей. Вона погодилася. Але після появи сина… Оля, вона його так і не полюбила.
Я сподівався, що материнські почуття прокинуться, що вона прив’яжеться до малюка. А Олена тільки віддалялася дедалі більше.
Ольга дивилася на брата широко розплющеними очима. Картина, яку вона побудувала в голові, звалилася відразу.
Весь цей час Ольга думала, що невістка просто показує характер, вередує. Але правда виявилася набагато страшнішою. Олену фактично змусили дати життя цій дитині, яку вона не хотіла.
– Макс… – тільки й змогла видавити Ольга.
За кілька днів відпустка Максима закінчилася. Брат вийшов на роботу, фактично переклавши турботу про Тимофія на плечі сестри. Ольга не заперечувала – племінник не винен у тому, що відбувається між його батьками.
Минув тиждень. Одного ранку Максим увірвався додому, розмахуючи якимись паперами.
– Вона подала на розлучення! – кричав брат. – І хоче відмовитись від батьківських прав на Тимофія! Сказала телефоном – раз я так хотів дитину, то мушу сам про неї дбати! У мене, бачите, робота є, квартира, я впораюся. А їй це все не потрібне!
Ольга мовчки гойдала племінника, слухаючи братову тираду. З кожним днем вона все більше розуміла Олену.
Наступний тиждень Ольга практично сама дбала про малюка. Максим приходив із роботи, вечеряв і завалювався на ліжко. У вихідні брат відсипався чи дивився телевізор.
Й усі інші турботи лягли на плечі Ольги. Вона починала розуміти, чому Олена втекла. Максим у побуті не робив нічого, не допомагав, тільки вимагав.
Нарешті Ольга отримала добрі новини. Її взяли на роботу. Вона знайшла невелику однокімнатну квартиру неподалік офісу. Час було з’їжджати з цього будинку. Але братові новина не сподобалася.
– Ти теж нас кидаєш! А як же Тимко? Хто про нього подбає? Як ти можеш так просто піти?
Ольга спокійно подивилась на брата. Вона розуміла, що зараз зробить йому боляче. Але їй довелося повторити слова Олени:
– Ти ж хотів дитину, Максе. От і дбай про нього сам. Не перекладай відповідальність на інших!
Ольга стояла у своїй новій квартирі, розкладаючи речі по полицях. Тиша огортала, заспокоювала після тижнів дитячого плачу і криків брата.
Ольга дістала з коробки фотографію – вони з Максимом у дитинстві, обоє посміхаються. Вона провела пальцем по знімку, думаючи про те, якими часом можуть виявитися навіть найближчі люди.
Брат, якого вона обожнювала, виявився егоїстом, який зламав життя дружині. А Олена, яку всі засуджували, просто боронила себе.
Ольга поставила фотографію на полицю та відвернулася. Нове життя чекало на неї попереду. Своє власне життя! І вона нікому не дозволить занапастити його, навіть рідному брату та племіннику…
А ви як вважаєте, слушно вчинила сестра? Що скажете про дружину? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.
