Вони пішли а той світ одночасно, адже в цьому не пожили щасливо, він, вона і плід їхнього кохання

Леся та Вова прожили в шлюбі 3 роки, а потім Леся завагітніла. Цю новину чоловік прийняв без особливого ентузіазму, але дитини позбавляти життя не стали. Леся якраз таки була дуже рада тому, що у неї з’явиться в цьому житті розрада і сенс, тому що відносини з Владою, чесно кажучи були не найкращими.

Свекруха Лесі також нейтрально відреагувала на новину, Лесині батьки наче й зраділи, але це в них не перший внук, тому і там сліз щастя не знайшла.

Їй завжди розповідали про пологи і вагітність, як про щось особливе. Леся малювала в своїй голові картинки, де вона красива, з округлим животиком, де розмовляє з малюком, де робить красиві знімки, читає літературу. Вова ж почав приходити додому все пізніше, все скидав на те, що багато працює. Леся часто дзвонила чоловіку, він брав телефон, відмахувався що зайнятий.

В один з таких днів, коли вона була на 6 місяці, Леся затіяла прибирання, і коли вже закінчувала, то вирішила ще й помити підлогу в ванній. Посковзнулася на плитці і впала, вона намагалася з розбитою головою набрати чоловіка, а він в цей момент якраз травив чергові анекдоти з друзями, тому телефон не взяв.

Приїхавши додому під ранок побачив Леся в калюжі крові і бездиханну. Впав біля неї, довго голосив і плакав, потім намагався її розбудити, кричав щоб вставала, щось говорив, обіймав її холодне тіло, врешті просто ліг біля неї.

На ранок їх знайшли сусіди, бо двері Вова не закрив, а собака дуже сильно лаяла під дверима. Вони обидва лежали в ванній на підлозі, обіймаючи руками живіт. Вони обіцяли бути разом, допоки що, не розлучить їх. Вони разом пішли у засвіти.