Після інституту Олег, мій син, переїхав жити до іншого міста. Вся справа в добрій оплаті, та й квартиру він там знайшов досить швидко: недалеко від офісу, майже центр.
Загалом, гарний старт для справді дорослого життя. Я була дуже рада, адже яка мама не буде рада тому, що у її сина все складається добре.
Зізнатися, він навіть пересилав мені якусь кількість коштів, щоб я могла менше працювати та більше відпочивати. Я, звичайно, намагалася не витрачати ці гроші відкладаючи їх для якихось майбутніх потреб, але все ж таки мені було це теж, дуже приємно.
Трохи про Олега: у школі та інституті він не вирізнявся якимись фізичними особливостями. Спортсменом його не назвеш, але він цікавився навчанням, багато спілкувався з однолітками, любив жартувати.
Тож і дівчата у його компанії теж були. Зараз все більше матерів говорять про те, що їхні сини сидять цілодобово вдома і грають у відеоігри. Але мій син таким не був.
Коли він переїхав, я розуміла, що незабаром, можливо, він захоче створити сім’ю з якоюсь дівчиною і морально була до цього готова. Та що там, я була дуже не проти цього.
Він хлопець розумний, сам знайде собі гідну пару. Так гадала я. Тому, коли я дізналася про те, що в нього зав’язалися стосунки, була дуже рада. Але зовсім не довго.
Якось вони приїхали разом до мене, познайомитися чи на кшталт того. Тому що минуло досить мало часу і я, зізнатися, не знала, що й думати. Ну, накрила стіл, причепурилася, квартиру прибрала. І ось прийшли любі гості.
Син — схуд кілограмів на 10. Так, раніше його можна було назвати трохи пухким, але тепер це був худорлявий хлопець із щоками, що провалилися, і виступаючими вилицями. Одяг на ньому м’ятий, а сорочку я сама йому купувала, ще коли він був студентом.
А ось Лариса – це інша справа. Ця дівчина виглядала зовсім інакше.
Давайте так, не хочу нікого образити, але якщо ти не влазиш у блузку і з-під неї видно зайві кілограми, будь добра, одягнися пристойніше. Знову ж таки, штани, які облягають.
Це навіть вже не модно, навіщо ти підкреслюєш те, що і так складно приховати? Тонна косметики і, чомусь, брудне волосся. Вже не знаю, може голова в неї спітніла по дорозі, але я б з таким волоссям з дому не вийшла.
Поводилася вона теж, так би мовити, не соромлячись. Постійно перебивала за столом, не зважала ні на чию думку. Як із такою дівчиною можна взагалі створювати стосунки?
Але налякало мене не це. На шиї у Олега я помітила щось на кшталт кулона, нову річ. З якої стирчало щось на кшталт ворсу. Коли я хотіла поправити синові цей виріб, Лариса підстрибнула до мене і стала сама застібати йому комір сорочки.
Після мого питання, а що це таке, Олег зізнався, що це — знак їхньої любові та прихильності одне до одного. А всередині кулона, власне, знаходиться невелике пасмо волосся його нової супутниці. Ось я і прийняла за ворс або щось подібне.
Пам’ятаю мене тоді, ніби струмом вдарило. Навіщо молодим людям займатися подібною нісенітницею?
Після цього я повела сина в іншу кімнату під приводом того, що у мене зламане вікно і він повинен подивитися на механізм. Дурниця, несуттєва зовсім.
Ми побули там три хвилини, а потім, коли прийшли, побачили Ларису, з заплющеними очима, яка щось бубонить собі під ніс. Ось тоді я жахнулася вдруге. Хоча, за її словами, вона “просто співала улюблену пісню”. Тому що забула вдома навушниуи, а без музики довго не звикла.
Потім вони побули ще небагато, а незабаром рушили назад. Не хочеться говорити, але ні квітів, ні торта син із собою не привіз. Адже раніше така поведінка була для нього зрозумілою. Тільки не подумайте, що мені ті квіти такі важливі. Мені син важливий.
Так минуло вже 3 місяці і більше син до мене не приїжджав з того часу. Каже, часу нема, багато роботи. З Ларисою вони живуть разом і все в них чудово. За його словами, зрозуміло.
Лариса, у свою чергу, на роботу ходить тричі на тиждень, за скороченим днем. Проте поговорити зі мною в неї немає часу. Наче я зможу випитати в неї щось.
Я розумію, що будь-яка мама хоче своїй дитині найкращого. А історій про поганих невісток і хороших свекрух ви й самі знаєте більше за мене. Але тут справа в іншому.
Вони просто як пара виглядають комічно. Хоч для мене особисто швидше трагічно. Я в житті не повірю, що товариський, розумний і симпатичний хлопець міг, без чужої допомоги, зробити такий вибір.
І так, я справді вважаю, що вона його приворожила. Це ж тільки звучить так нешкідливо, коли ситуація стосується когось іншого. А в моєму випадку — я з переляком. Тільки знайомих знаючих людей я не маю.
До сина я не зможу приїхати, та він мене і слухати не стане. Що робити? Щодня я думаю про те, куди це все може привести і мені стає не по собі. Майбутнє моєї дитини в небезпеці, а все що я можу це заламувати собі руки і ревнувати. Як все виправити?
