– Вони тиждень живуть, як царі, а потім до кінця місяця я цих царів годую, – бідкається на сім’ю брата мама

Мама у складному становищі, не сперечаюся. Розум каже, що треба б це закінчувати, а материнське серце не дає залишити сина та онука голодними.

Невістку вона б без проблем із задоволенням не годувала, але так не вийде. Або вони їздять їсти всією сім’єю, або ніхто, це вже перевірений факт.

Мама на пенсії, але ще підробляє, щоб не сидіти у нас із братом на шиї, як вона каже. Але тут ще питання, хто в кого на шиї сидить.

Ми з братом вже дорослі люди, мені тридцять дев’ять років, братові тридцять два. Ми живемо в іншому місті з чоловіком, а брат із сім’єю знаходиться біля мами.

Чотири роки тому він одружився, три роки тому зʼявилася дитина, дружина лише нещодавно з декрету вийшла. Мама так чекала на цю подію, але нічого не змінилося.

Поки невістка була у декреті, працював один брат, звісно, грошей на все не вистачало, доводилося молодій родині затягувати паски.

Мама не могла залишитися осторонь і постійно їм гроші позичала, їжу привозила. Ну, позичала це так, для червоного слівця. Насправді просто так давала без віддачі.
Виходу невістки з декрету чекали всі, щоб вже в сім’ї брата виправилося фінансове становище і стало всім легше дихати.

Але цього не сталося. Мало того, що дитина в садок ходила тиждень на місяць, а решту часу на лікарняному, то брат із дружиною гроші втримати в руках не можуть.

Отримують зарплату, йдуть до магазину та набирають делікатесів, а далі хоч трава не рости. Тиждень шикують, а потім у мами їдять.

Приходять увечері наче в гості, а брат одразу до холодильника, чи є чого перекусити. Звичайно, мама запитує, чи не голодні гості, а ті завжди голодні.

Ось мати й накриває вечерю. Раз, другий, третій, а потім це вже стало звичним явищем, що брат із сім’єю майже завжди у мами харчуються.

Ще й хвору дитину тягають. Звичайно, якщо у нього зовсім температура і слабкість, його не привозять, але з кашлем та соплями регулярно.

Тож мамі доводиться готувати на трьох дорослих та дитину, купуючи продукти на свої гроші. Звичайно, це серйозно б’є по її й без того невеликому бюджету.

– Після зарплати до них прийдеш – у холодильнику чого тільки нема. Там і ковбаси, і сири, і фрукти, навіть не сезонні, і морепродукти з десертами. У мене такого і на новий рік не бувало ніколи, – розповідає мама.

Мама каже, що робила зауваження, що вони нераціонально витрачають гроші, але їй заявили, що іноді себе треба балувати. Ось вони й балують раз на місяць.

– За тиждень усе зжеруть, а потім я їх годувати мушу! І хотіла б не пустити, а як це зробиш? У мене ж серце стискається, якщо син і онук будуть голодними ходити!

Брату я за це все вже висловлювала, але він пропустив повз вуха, заявивши, що мати йому нічого такого не говорила, а моєї думки ніхто не питав.

Мама й не скаже! Вона боїться, що брат із дружиною образяться, гратимуть у гордість, а постраждає маленька дитина.