Попросила доньку не позбуватися від дитини.
Я не очікую співчуття. Знаю, що в коментарях будуть мені писати. Та тільки я і сама все знаю.
Восени минулого року знайшла в сміттєвому відрі використаний тест на вагітність. Я відкрила кришку, хотіла викинути сміття, а там лежав тест.
Відразу зрозуміла, що донька вагітна. Моталися в той день по лікарях. Хтось із лікарів радив позбавлятися, хтось говорив про можливі ускладнення.
Тиждень думали, що робити, адже доньці лише 17 років. Вирішили залишити дитину. Благо, що вагітність протікала легко, без сильних токсикозів, набряків та інших “принад”.
Можливо, так легко протікала вагітність через те, що дочка сама молода.
Дитина народилася трохи раніше, ніж треба. Очікували в травні, а пологи припали на середину квітня.
До останнього моменту дочка сама з дитиною няньчила – ми були тільки “на підхваті”. У наступному році піде вчитися, а я буду займатися вихованням дитини.
Хто б подумав, що фактично я ще раз стану мамою. Доньці слід вчитися, щоб отримати диплом, набратися знань. Я ж уже пішла в декретну відпустку.
З одного боку дуже важко в моєму віці стежити за малюком, а з іншого – це знову наповнило моє життя сенсом.
Не можу передати того відчуття, коли поруч з тобою лежить беззахисний милий пакуночок. Страшно навіть подумати про те, що цього дива б не було, якби дочка зважилася на те, щоб позбавитися від дитини.
Я не фаталістка і не релігійна людина, але вважаю, що людському життю потрібно хоча б дати мінімальний шанс.
І, звичайно, якщо зважилися народжувати, то даруйте дитині всю доброту, яку тільки можете подарувати.
