Мама все частіше почала просити грошей. Христина розуміла, що вона залишилася сама після відходу чоловіка, а він пристойно заробляв. Нині їй не вистачає.
Чоловік матері для Христини був вітчимом, але стосунки у них завжди були добрі. Своїх дітей у нього не було, та й спільних не вийшло. Христина була йому, як дочка.
Жили завжди добре та дружно. На свята збиралися гості, рідних було багато. Мама готувала добре. Соління, гриби, ягоди в будинку ніколи не виводилися. Столи для гостей ломилися.
Христина до матері приїжджала не часто, але раз на місяць обов’язково. На свята їй треба було працювати, – ведуча на весіллях, корпоративних заходах та інших розвагах.
Зазвичай, вона приїжджала до мами до, або після свят. Тільки на день народження матері приїжджала щороку.
Намагалася не брати замовлення на цю дату. Чоловік не завжди міг з нею поїхати, але вітав тещу, а діти були раді прогуляти день, а то й два шкільних занять.
Христина обрала подарунок, діти намалювали листівки, чоловік копченої риби поклав, теща любить, купили продуктів.
Усі цього разу зібралися, з вихідним збіглося, та ще й канікули у дітей. Христина викроїла тиждень для відпочинку, тільки чоловік мав у місто повернутися.
Приїхали, а біля воріт уже дві машини стоїть. Сім’я сестри вітчима Христини, дев’ять людей.
– Дивно, зазвичай, нікого не бувало. Як Бориса не стало, так і його рідня не з’являлася.
– Може мама не казала?
– Мамочка, з днем народження, люба.
– А я на вас давно чекаю. Ось гості приїхали раніше за вас. Проходьте. Я ж не чекала на них, готувала трохи. Доведеться щось ще готувати. Допоможеш?
– Допоможу.
– Вони завжди без попередження раніше і зараз.
– Ти їх не запрошувала?
– Ні. Коли вони питали? Їм зручніше сьогодні, відпочити захотіли, а про мій день народження не згадали. Минулого місяця були, відпочивали три дні. Мені довелося грошей у тебе просити.
– А прибирання було… вони ж як на курорті, продукти не привозять, не готують, посуд за собою не миють.
– Я раніше молодша була, все встигала, а тепер мені після них спочатку виспатися треба. А сон у мене поганий, коли у хаті непорядок. На стіл зараз треба щось поставити.
– Ми привезли продукти, але тільки для тебе. Я все організую, це ж твій день народження. Борис гарною людиною був, але чи не знахабніли його родичі. Картопля є?
– У льоху. Урожай добрий був. Сходіть разом із Юрою. Та й сама дивись, що ще принести. Втомилася я, вони з самого ранку приїхали.
– І надовго?
– Говорять на три дні знову, у них менше не буває.
– Значить, до вечора, – упевнено сказала Христина.
– Три дні, дочко. Я ж говорю – три.
– А тобі це треба?
– Ні, але…
– Значить, до вечора.
Гості відпочивали, хто кросворди розгадував, хтось у телефоні копався, а хтось і пінне смакував. Відпочивали та чекали свята. Христина запропонувала, щоб жінки допомогли у приготуванні, але всі відмовилися, – вони ж гості.
Картопля варена, смажена, запечена. Буряк, морква окремо, вінегрет, огірки мариновані, помідори у часнику, лечо, салати різноманітні. Минулого ще не з’їли, а нове вже стоїть.
Мама завжди закручувала багато. Вийшло овочеве свято, можна сказати – свято врожаю. Гості розсілися за столом.
Усі чекали м’яса, делікатесів. Раніше були котлети, запечене м’ясо, рулети, м’ясна нарізка, риба червона, бутерброди з ікрою. М’ясом пахло, мабуть, гаряче буде. Хоч щось.
– Перш ніж узятися до їжі та поздоровлень, у мене оголошення.
– Ну ти, Христинко, як завжди, у своїй ролі. Ти ж не працюєш. Краще скажи де м’ясо, риба.
– Слухайте і не говоріть потім, що я не сказала. У вас дві машини, значить надвечір має бути два тверезі водії.
– День народження мами сьогодні, продовження не буде. Спальних місць немає, й не буде. Якщо щось піде не так, то я викличу вам таксі вашим коштом.
Гості трохи обурювалися, з’ясовували, хто буде тверезим. Христина зрозуміла, що все обговорили та продовжила.
– Слово для привітання та подарунків надається найстаршому в нашій компанії. Олено Павлівно, слово вам.
– Я не готувалася, я не можу так одразу. Ми вже привітали, коли приїхали. Колю, ти ж привітав Марію?
Микола сказав щось зовсім незрозуміле.
– Чудова промова. Подарунок ви теж вручили? Які ви молодці!
Гості затихли, подарунка не було. Просто відпочити приїхали. Про день народження щойно згадали, коли Христина сказала. За столом стало тихо.
А Христина продовжувала всіх розважати, робота в неї така. Сценаріїв у її голові було багато, та й експромтом вона могла. Вона на ходу придумала гру з назвою: “ловись халява.” Призи…
3 місце, – Путівка в санаторій своїм коштом із відкритою датою.
2 місце, – Відвідування крутого ресторану на вибір власним коштом на всю родину.
1 місце, – Путівка в будь-яку країну, яку лише забажає переможець. Звичайно, теж коштом переможця.
– Все, гості дорогі, час банкету добіг кінця, ми прощаємося з вами! За додатковий час оплата інша, танці з бубнами скінчилися.
– У санаторії відпочинок платний. Місця всі зайняті, аншлаг. Запис на роки вперед. До побачення, раді були зустрічі.
Гості зазбиралися. Олена Павлівна сподівалася, що Марія, як завжди, проводить її до льоху, дозволить взяти все, що душі завгодно: соління, варення. Вона навіть попрямувала не до машини, а туди, але Христина зупинила всіх.
– Олено Павлівно, ви заблукали? Я вас проведу. Я дуже поважала та любила вашого брата, але його немає з нами. Вже немає.
– Раніше ви приїжджали до брата відпочивати, користувалися добротою моєї матері, нічого не привозили, а тільки їли та набивали сумки. Зараз мати приймати вас не може.
– Грошей на все не вистачить. Тому й стіл сьогодні був лише овочевим. Майже! М’ясо все ж таки було, якщо ви помітили.
– Двері будинку відпочинку зачинені. Із собою нічого не буде. Адже у санаторії не видають перед від’їздом малинове варення.
Машини зірвалися з місця, напевно, і водії були незадоволені своїм станом.
– Ну все, мамо, більше тебе вони не турбуватимуть.
– Якось не зручно вийшло.
– А їм зручно ловити халяву! У них і так добрі призи. Веселе свято вийшло.
– Дякую, дочко. Все було добре.
– Ти, Христино, у мене зірка, – похвалив чоловік.
– Давайте вже прибирати після гостей стіл. Спати час. Діти вже у кімнаті, зайняли свої місця.
Христина з дітьми провели у матері тиждень, а потім повернулися в місто. Вони часто приїжджають у гості. А інших гостей немає, як і було задумано…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!
