Ніколи не думала, що буду писати свою сповідь на сайті в інтернеті. Напевно, багато хто мені не повірять і будуть говорити, що це все вигадки, але це особиста справа кожного.
Я почала погано спати ночами, точніше, майже зовсім перестала спати. Майже нічого не могла їсти, нескінченне почуття тривоги і відчуття, ніби всі органи всередині горять.
Стало боліти серце (підсумок: я стою на обліку у кардіолога), почалися щоденні істерики і явне небажання жити.
Скажу, що я людина сильна і спочатку намагалася побороти цей стан сама, намагалася відволіктися і заспокоїтися. Але з кожним днем ставало все гірше, снодійне не допомагало абсолютно. Ходила до церкви кожен день: стояла і плакала там. Потім зрозуміла, що довго так не витримаю, і моє небажання жити візьме гору. У якісь моменти тобі дійсно здається, що це найкращий вірний спосіб вирішити проблему.
І почалося моє ходіння по бабках. Скажу відразу: я не вірю тим історіям, в яких пишуть, що, мовляв, мене прокляли, я знайшла бабку – і відразу стало добре! Хто був в такій ситуації, той знає, що зняти порчу – це дуже довгий і непростий процес.
Обійшла я всяких ворожок багато: всі як одна говорили, що зроблено на смерть жінкою старше через чоловіка (він любив мене і намагався повернутися, а вона вирішила, що якщо не буде мене – не буде і проблем).
Хтось намагався лікувати мене, ставало трохи легше, але потім все знову поверталося день на третій. Хтось відразу відмовлявся навіть братися, говорив: шукай людину сильнішу. Траплялися й відверті шарлатани, слухати яких було смішно.
Зараз я закінчую лікування у однієї жінки і дуже боюся, що воно не дасть результатів. Я хочу знайти сильну справжню відьму, нехай навіть не пов’язану з білою магією і повернути все це зло тій, яка загнала мене в такий стан. Розумію, що це гріх, але я втомилася, сил вже не вистачає, і я розумію, що по-іншому вона не зупиниться.
До чого я все це написала? До того, що дуже страшно жити в такому світі, де люди не знають, що творять. Не хоче мене любити – приворожу! Люди, навіщо ви це робите?
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…