Він мені відразу сказав, що це у нього любов, і напевно на все життя. Гордість мені не дозволила принижуватися і просити його бути зі мною, хоча одружилися ми з великої і світлої любові.
Я поїхала до себе на батьківщину до батьків, скажу чесно було дуже боляче і прикро, виплакала море сліз і дізналася, що означає коли болить душа і плаче серце.
Рік я не жила з ним і за цей час у мене не було іншого чоловіка. Я цілком присвятила себе релігії, стала їздити по святих місцях і не тримала вже на нього зла.
Звичайно про нього я чула, що він непогано проводить з нею час і у них все добре, і начебто відносини у них серйозні, але всі його родичі були проти неї, через різне віросповідання, тобто він мусульманин, а вона українська.
За іронією долі ми випадково зустрілися у його родичів, коли я їздила забирати дитину, яка гостювала у них. В принципі, я навіть не хотіла з ним розмовляти, та й він особливо не бажав.
Через якийсь час, він приїхав до мене і попросив повернуться, і що виною всьому горілка, вибачався. Я пробачила його, але з умовою, що він не буде пити. Ось уже 7 років він не п’є, але і близькості практично немає. Раніше хоч раз в півроку було, а в останні 3 роки взагалі живу як без чоловіка. Хоча ми і за цей час примудрилися народити двох доньок.
Зовнішність у мене яскрава і на мене задивляються чоловіки, але ось прикро, що власний чоловік ніяк не може повноцінно бути зі мною. Може, зрадити йому відразу з двома, щоб не відчувати себе покинутою і обдуреною?
Звичайно він дуже переживає і боїться мене втратити, але і я так не можу більше. Просто у нього навіть при бажанні не виходить, по лікарях ходить і все марно. Піти від нього означає зрадити, а жити ось так значить приречити себе на таке життя.
Дочка щонайменше раз на місяць приходить, щоб поплакатися мені в коліна про своє складне сімейне…
Мама відмовляється нормально сприймати реальність. Я їй кажу, що хочу стати на ноги, щоб у…
Бабуся ще після того, як не стало батьків однозначно позначила мені свою позицію – я…
Я розумію, що не маю права вимагати свій подарунок назад, то в мене була істерика…
Мама все життя відмовляла мені у підтримці, навіть у найменшій. А ще вона ніколи не…
Насправді ніщо не віщувало біди. Зрозуміло, я помічала, що Андрій завжди виглядає з голочки, обожнює…