З чоловіком в шлюбі живу 10 років і у нас практично немає близькості. 8 років тому він мені зрадив з жінкою, з якою ми разом працювали. Так вийшло, що я про це дізналася останньою, на той момент у нас був син

Він мені відразу сказав, що це у нього любов, і напевно на все життя. Гордість мені не дозволила принижуватися і просити його бути зі мною, хоча одружилися ми з великої і світлої любові.

Я поїхала до себе на батьківщину до батьків, скажу чесно було дуже боляче і прикро, виплакала море сліз і дізналася, що означає коли болить душа і плаче серце.

Рік я не жила з ним і за цей час у мене не було іншого чоловіка. Я цілком присвятила себе релігії, стала їздити по святих місцях і не тримала вже на нього зла.

Звичайно про нього я чула, що він непогано проводить з нею час і у них все добре, і начебто відносини у них серйозні, але всі його родичі були проти неї, через різне віросповідання, тобто він мусульманин, а вона українська.

За іронією долі ми випадково зустрілися у його родичів, коли я їздила забирати дитину, яка гостювала у них. В принципі, я навіть не хотіла з ним розмовляти, та й він особливо не бажав.

Через якийсь час, він приїхав до мене і попросив повернуться, і що виною всьому горілка, вибачався. Я пробачила його, але з умовою, що він не буде пити. Ось уже 7 років він не п’є, але і близькості практично немає. Раніше хоч раз в півроку було, а в останні 3 роки взагалі живу як без чоловіка. Хоча ми і за цей час примудрилися народити двох доньок.

Зовнішність у мене яскрава і на мене задивляються чоловіки, але ось прикро, що власний чоловік ніяк не може повноцінно бути зі мною. Може, зрадити йому відразу з двома, щоб не відчувати себе покинутою і обдуреною?

Звичайно він дуже переживає і боїться мене втратити, але і я так не можу більше. Просто у нього навіть при бажанні не виходить, по лікарях ходить і все марно. Піти від нього означає зрадити, а жити ось так значить приречити себе на таке життя.