У нас така ситуація: тимчасово ми мешкаємо двома сім’ями в одній квартирі. Наша сім’я: я, чоловік, шестирічна дочка.
Сім’я Каті, сестри мого чоловіка: вона, її чоловік і двоє дітей, хлопчики, один чотири роки, другий сім. Пів року тому до нас переїхала ще й свекруха, навіть не до нас, до Каті, нас ніхто не питав, поставили перед фактом.
Трикімнатна квартира, в якій зараз проживає вісім осіб, належить у рівних частках моєму чоловікові та його сестрі. Це спадщина від батька.
З їхньою матір’ю вони були у розлученні, квартира належала тільки йому. Свекруха має свою однокімнатну.
Ми з чоловіком жили разом зі свекром. Коли його не стало, після визначеного терміну, до нас в’їхало сімейство Каті.
Вона тоді була в положенні молодшою дитиною. До нас вони приїхали з однокімнатної квартири свекрухи, бо жили там усі разом.
Чоловік поговорив із сестрою ще при вступі у спадок, що ми збираємо гроші, й викуповуємо її половину.
Ми вважаємо цю квартиру своїм будинком, ми робили ремонт, облагороджували, я саме сюди повернулася з донькою з лікарні.
Катя погодилася. Щоправда, вона вважала, що ми візьмемо кредит і одразу викупимо її частку. Але чоловік вирішив збирати, бо має нестабільну зарплату. У мене стабільні чотирнадцять на місяць.
Кредит із чіткою прив’язкою до графіка виплат, нам не підходить. Присутність Каті та її сім’ї він вважав тимчасовою незручністю.
Наші стосунки із його сестрою, під час проживання під одним дахом, як не дивно, склалися чудово. Старші діти – погодки. Багато спільних інтересів.
Ми по черзі готували на всю ораву, буквально “відрами”. Разом наводили лад, не ділили дітей. Все у нас було нормально, доки не втрутилася свекруха!
Свекруха вмовила Катю, що вони повинні жити разом. Гроші за половину трикімнатної квартири, плюс продаж квартири свекрухи – вже більш-менш велика сума на купівлю іншого житла.
А щоб внесок свекрухи став ще відчутнішим, вона спочатку здала свою квартиру, а через якийсь час виставила її на продаж і переїхала до дочки. Разом зі свекрухою в наш дім прийшов розбрат!
Почався тотальний поділ дітей! Наприклад, свекруха дорогою додому з роботи купила дві шоколадки, тільки онукам, ніби онуки не існує.
Хлопчаки жували солодощі, моя дочка це бачила. Катя теж помітила. Зробила зауваження, щоби поділилися. Свекруха влізла:
– У неї батьки є, хай купують!
Або пироги. Напекла свекруха пирогів, і понесла до них у кімнату. Хлопчики бігали квартирою з пирогами. Моїй доньці жодного не дали!
Катя прийшла додому, дізналася про витівку матері, лаяла її. Але свекрусі начхати!
Ми з Катею поговорили. Якщо раніше ми обидві купували смаколики за кількістю всіх дітей, то вирішили розділитися. Було помітно, що Катя і матері суперечити боїться, і зі мною стосунки не хоче зіпсувати.
Сестра заборонила синам виходити з кімнати з бабусиними презентами. Я те саме пояснила дочці: їж у кімнаті, нічого хвалитися.
Харчуватись теж окремо стали, але я від цього тільки виграла! Чи на трьох людей готувати, чи ще на одну сім’ю, де троє з дуже добрим апетитом.
До моменту, коли суму на викуп половини квартири буде повністю зібрано, залишилося приблизно пів року, плюс-мінус кілька місяців. Від нас нарешті всі з’їдуть, і ми заживемо спокійно!
Тільки мені Катю дуже шкода. Вона по-своєму справедлива та чесна, але свекруха її під себе прогинає граючись. Сестра сама не хоче, щоб її мати зараз жила з нами, а потім і з ними, але сказати боїться!
Може, якось поговорити з нею, поки не пізно? Або відвести її до якогось психолога? Адже, якщо вони з’їдуться, шлях назад буде, але дуже-дуже затратний. Я переживаю за Катю! Чи можливо якось їй допомогти?
