Мої куми чудові люди, але скільки їх пам’ятаю вони постійно сваряться. Галина, кума, віддавала себе все життя дітям, внукам, все робила для свого чоловіка.
А Ігор, хай йому грець, ніколи нічого не хотів. Боже, як же її мучило те, що він ніколи нічого не хотів. Він був пасивний буквально до всього що відбувалося навкруги.
Саме головне, що і сім’янин був хороший, не гуляв, у всякому разі відкрито. Але тим не менше Галина всі нерви собі з’їла за те, що він був такий ніякий. Всі відпустки вони сиділи в номерах або в басейні, всі вихідні на дачі або перед телевізором.
На старості Галина плюнула на це все і вирішила жити для себе. Зустрілися ми через багато років з нею, років 8 минуло, як ми бачилися останній раз, і зустрілися не де інде, а на морі.
Дивлюся, а Ігор в морі купається, а потім ще й підбігає, здоровкається, щось в чоловіка розпитує мого, то по вату побіг, то по креветки, то тур вже якийсь купує. Я в шоці. Кажу, Галю, що сталося, чого це він як вжалений. Вона регоче.
Каже, якось набридло це все, вона зранку зібралася і пішла на море, його в номері лишила, і записку щоб до обіду не чекав. Телефон теж в номері лишила, і пішла собі купатися.
В обід прийшла а він аж синій від злості. Виявляється переживав. А вона каже, пішли в бар, там жива музика, не хоче, плюнула, сама пішла. О диво, не пройшло і 30 хвилин як благовірний її присунув.
От так кілька разів зробила, а ще сказала що якщо ти хочеш лежати як лантух тут то і лежи, а я жінка видна, гарна, молода, я відпочивати приїхала. Все, як рукою зняло.
І це ж треба було пів життя мучитися, щоб за 3 дні людину змінити до невпізнання. Що жіноча байдужість з чоловіками робить?
