Всі беруть дітей з дитбудинку, а я вирішила забрати чужу бабусю з будинку для людей похилого віку.
Жоден з друзів і сусідів не схвалив мого вчинку. Усі як один покрутили пальцем біля скроні зі словами:
– Тож зараз час тяжкий, а ти ще собі нахлібника в хату взяла!
Але я впевнена, ні я знаю! Я роблю правильно.
Раніше ми жили вчотирьох: я, дві мої доньки та моя мама. На жаль 8 місяців тому мами не стало і ми залишилися втрьох.
За ці місяці, ми з доньками зрозуміли, що у нас є ще багато сил і часу, і ми можемо витратити їх на допомогу іншій людині.
Ще зі школи у мене був близький друг, який до 30 років, замість того, щоб побудувати сім’ю і кар’єру, просто спився. Найсумніше, що він вимагав на свої посиденьки пенсію матері.
Коли вона перестала її давати, він просто здав її в будинок для людей похилого віку, якимись махінаціями забравши та прогулявши її квартиру.
Я тітку Зіну знала з дитинства, як і вона мене. Раз на місяць з доньками заїжджали до неї в гості та привозили різноманітні смаколики.
На мою ідею доньки відреагували з величезним позитивом, а молодша Рита, якій зараз 4,5 роки дуже радісно закричала:
– Урааа, у нас знову буде бабуся!”
Але ви навіть уявити не можете, як моїй пропозиції зраділа бабуся Зіна! Вона так довго плакала від радості, що довелося накопати їй заспокійливого.
Зараз вже майже 2 місяці, як ми живемо з бабусею Зіною душа в душу. Ми всі любимо її, а вона нас.
Ось тільки ми ніяк не можемо зрозуміти, звідки у бабусі, якій уже йде восьмий десяток років, стільки енергії.
Адже вона встає о 6-й ранку щодня, а ми прокидаємося під аромат свіжоспечених млинців або оладок.
Ставте вподобайки та пишіть свої історії добрих справ?
