Всю цю історію він просто вигадав, щоб подивитися на мою реакцію

Мені 40 років, із чоловіком разом 17 років. Ми маємо тринадцятирічного сина. Життя наше не назвеш легким, але за всі ці роки я жодного разу не підозрювала його в зраді, хоча дуже ревнива.

Я його дуже люблю, але ми часто лаялися через дрібниці, ображали одне одного словами, переважно через брак грошей (ми живемо в маленькому містечку, можливостей заробити замало). У нас хороша квартира, є машина (мої батьки допомогли), його мама ніколи навіть онуку не дарує подарунків, але й від нас нічого не просить.

Нещодавно чоловік почав говорити, що його життя дістало, нічого не тішить, прагнути ні до чого не хочеться. Я вирішила, що це криза середнього віку – йому 44 роки.

І ось через тиждень він каже, що хоче піти, що вже кілька років має іншу жінку. Зараз вона поїхала, і йому без неї погано, хоче її повернути. То був шок!

Я не кричала, не плакала спочатку, був просто ступор. Потім спробувала поговорити. Він каже, що йому від неї не інтим потрібен був, а там його чули, слухали та розуміли, а я відокремилася, не підтримувала.

Я говорю: «з ким хочеш бути? », а він у відповідь: «не знаю, ви одна одну доповнюєте». Ніч не спала, думала, коли він встигав? Ночував завжди вдома, вихідні свята також разом.

Вранці він поїхав на роботу (я не працюю), а я думала над цією ситуацією. Було так погано, що вирішила випити (син відпочиває у мами). Приїхав чоловік, я влаштувала скандал, летів посуд, я кричала: «як ти міг?». Таких сварок у нас ніколи не було.

Проте його відповідь не те що здивувала мене, вона просто шокувала. Цитую: «я тобі не зраджував, просто хотів зрозуміти, чи потрібний тобі, чи любиш ще». Тобто всю цю історію він просто вигадав, щоб подивитися на мою реакцію. Або це була правда і він просто вирішив так виправити ситуацію.

Тепер ходжу і мучуся, як зрозуміти де правда? Як далі вірити йому?