Мій чоловік працює за кордоном. Якщо точніше, то в Шотландії. Він добре навчався, багато їздив світом і став відмінним фахівцем у сфері сучасних технологій.
Я люблю його всім серцем і дуже сумую за ним. Але сталося так, що на початку року він поїхав у відрядження. Нічого незвичайного, замовникам потрібно було показати свій проект та запустити у виробництво.
Ми чекали цього моменту дуже довго: не щодня твоя ідея справляє враження на партнерів із закордону, чоловікові світила хороша премія та підвищення. Але потім після усіх важких подій, кордони закрилися.
Чоловіка всі відмовляють летіти додому, а я залишилася тут і дуже налякана. Сумую за ним, не сплю нормально тижнями. Не повірите, їжа зовсім у горло не лізе. Хочеться плакати по кілька разів на день.
Ми іноді можемо телефонувати та спілкуватися, але самі розумієте, що це все не те. У чоловіка з’явилися проблеми, він теж почав сумувати і не встигає повністю забезпечити проект автономною роботою.
Доводиться постійно закривати нові і нові провали. Я його розумію, в такій ситуації думати про справу зовсім неможливо.
Тим часом у мене почалися проблеми із грошима. Всю валюту чоловік забрав із собою, у мене на руках залишались лише наші гривневі збереження. І вони дуже швидко закінчуються. А переслати мені грошей із іншої країни вже ніяк не можна. Та я вже й не прошу.
Виходити з дому зовсім не хочеться, на що гроші витрачати? Рідні мене не розуміють, кажуть, нехай він взагалі не приїжджає, раз у такий час лишився там. Ніякого розуміння чи підтримки.
Підкажіть, до кого можна звернутися? Хочеться моральної підтримки та спокою. До церкви сходити чи до психолога? Ні разу не була ні там, ні там.
Як думаєте, допоможе? Дякую вам, дорогі за будь-які відповіді. Мені зараз хочеться думати тільки про хороше, але не завжди це виходить.
