Правда відкрилася якось сама собою. Коли Юля гуляла з Максимом, то не цікавилася його заробітком. Кохання грішми не вимірюється, думала вона.
Але виявилось, що гроші не остання річ. Вона працювала у добрій приватній компанії з клінінгу, приймала замовлення і сама іноді виїжджала на прибирання. Зарплата була гарна.
Одружилися молоді люди за рік після знайомства. Батьки Юлі купили квартиру для молодят. Спочатку запропонували сватам зробити це разом, але ті відмовилися – молодь сама має купувати.
Якщо вони допоможуть купити старшому синові, Максиму, то й молодшому треба буде. А можливостей великих у них немає, тому не вкладатимуться. Юля у сім’ї була теж не одна, але батьки вже допомогли старшому братові, а тепер і їй.
Жили, як усі молодята. Юля готувала, господарювала. У вихідні іноді їздили відпочивати. На комуналку та продукти скидалися, решту кожен залишав у себе. Великі покупки обговорювали. Збирати на квартиру було не треба, якщо лише в майбутньому.
Несподівано зламалася пральна машина. Вона була вже не нова. Майстер сказав, що легше купити, ніж ремонтувати, дешевше буде.
Юля придивилася собі чудову пралку, відгуки почитала, ціни порівняла. Сім’я, – треба скинутись на таку покупку. Скинулися, купили. Максим неохоче розлучився із грошима.
– У чому річ?
– Це майже все, що було. Зарплата у мене невелика. Наразі до зарплати не буде навіть на обіди.
– З твоєю посадою і така зарплатня?
– Але ж я ще молодий фахівець. Хто багато платитиме.
– Проживемо, на обід можна брати їжу з дому.
– Щоб всі сміялися?
– Гаразд, перекажу тобі грошей до зарплати. Але ти повинен старатися. У нас скоро буде малюк, тобі доведеться працювати за трьох.
Після цього почалися дзвінки матері. Максим для розмови йшов до іншої кімнати, говорив тихо, і весь час нервував. Юля зрозуміла, що мати чогось вимагала, але чого?
Не отримавши бажаного від сина, свекруха зателефонувала Юлі.
– Мені Максим розповів, що у вас буде дитина. Навіщо вона вам, ви ще молоді, встигнете? Всі гроші він витратив на пральну машинку, а уяви коли буде малюк, то й зовсім не вистачатиме. На що жити збираєтесь?
– Якщо ви про гроші на машинку, то ми купили її навпіл.
– Але у Максима нічого не лишилося. Я попросила у нього грошей, а їх нема. Ви тепер сім’я, я мати твого чоловіка, будь так ласкава вислати мені п’ять тисяч.
– Я можу позичити, але ненадовго і лише половину. Самим треба до зарплати дожити.
– А хто говорить про ласку? Максим нам винен. А якщо сам не може, то є дружина.
– За що винен?
– За те, що він наш син!
– За це нехай сам розраховується.
– Значить, ти нам нічого не перекажеш?
– Значить – ні.
– Я згодна на половину.
– А я ні. До побачення.
Юля натиснула на відбій і замислилась. Вона вирішила дізнатися скільки отримує чоловік насправді, і скільки звідти йде його матері. Сам Максим говорив про невелику зарплатню.
Юля знала, де він працював, туди постійно були потрібні фахівці у зв’язку з розширенням компанії. Вона знайшла в інтернеті оголошення та зателефонувала.
Відповіли швидко і навіть запросили на співбесіду. Юля запитала і про зарплату фахівця-початківця. Вона виявилася більшою, ніж їй озвучив Максим. Але це було не все.
Премії та виплати за відрядження додавали до зарплати ще половину. Юля прочитала відгуки про них, все було так. Компанія платила, працівники не ображалися. Максим уже був не початківцем, отже, і платили йому добре.
Увечері вона вирішила поговорити з ним.
– За що ти заборгував своїй мамі?
– Вона тобі дзвонила?
– Дзвонила та просила грошей.
Максим розгубився, обличчя вкрилося червоними плямами, наче на нього раптово напала алергія. Що сказати?
– Щось серйозне? Хтось хворіє? Вмирає? Чи ти в них позичав? На весіллі ми самі все сплатили. Що ж тоді? І чи довго це триватиме? Я знаю розмір твоєї зарплати. За моїми підрахунками, ти віддаєш матері тисяч двадцять. Так?
– Так. П’ять з авансу, та п’ятнадцять із зарплати. А тепер, після покупки пралки, я більше винен.
– За що?
– Мати вирішила накопичити на квартиру для брата.
– Твоїм коштом? Точніше, нашим?
– Але ж у нас є житло.
– А коли буде дитина, ти теж віддаватимеш їй гроші? Вона натякала мені позбутися дитини.
– Мама просила допомогти!
– У тебе не мати, а колекторська агенція! У нас сім’я, буде дитина. Гроші самим потрібні. Чи ти теж запропонуєш позбавитись малюка?
– Але ж я мушу допомагати мамі! Вона поставила мені умову. Я ж старший, заробляю…
– Ти своїй дитині винен більше! Хочеш допомагати мамі, будь ласка. У мене також буде умова. Незабаром у нас буде малюк, я одразу подам на аліменти на нього і на себе. Ще половина за комуналку з тебе. І на їжу.
– Але ж у мене нічого не залишиться!
– Твою маму не хвилює, як ми живемо, а мене не хвилює скільки залишиться у тебе після появи нашої дитини, і скільки залишиться грошей для мами!
– Але ж мені навіть на обіди не вистачить!
– У тебе вже не вистачає! Хто в мене просив грошей? А може мама тебе годуватиме на двадцять тисяч? І митись ти будеш у неї, і білизну свою прати.
– Навіщо так радикально?
– А твоя мама як робить? Вона й гривні не дала на квартиру, мої пропонували скинутись. Я б зрозуміла, що ти їй винен за це, але просто так! Може, я ще чогось не знаю? Просвіти мене!
– Мама мені сказала, коли грошей не одержала. Брат… У нього дівчина залетіла, треба одружуватись і жити десь. Термін вже великий.
– Ну я й сказав, що ми теж на дитину чекаємо. У них уже п’ять місяців, скоро термін, а вони ще не одружені.
– Їх треба одружити та купити їм квартиру нашим коштом? Чудово! А потім ще і їхню дитину утримувати, бо своєї нам не потрібно? Так вирішила твоя мати? Хочеш її підтримати?
– Я не казав, що нам не потрібна дитина. Я чекаю на неї!
– Заради всіх вимог твоєї мами ти обділятимеш свою дитину? Нині двадцять, потім більше. Адже сім’я у твого брата зросте. Хочеш покинути нас?
– Проживемо, а ти все життя працюватимеш на маму і сім’ю брата. Для себе нічого не лишиться. Якщо ти зараз не відмовиш їм, то потім буде пізно!
– Але ж мама… вона ж сказала, що якщо я не допоможу, то свою квартиру вона віддасть моєму братові. Заповіт напише.
– А тобі вона потрібна? Якщо ти не будеш їм гроші давати, то сам собі зможеш купити набагато раніше. Ми зможемо купити спільну квартиру. Скільки ти вже віддав і скільки доведеться?
– Чи коштує стільки майбутній спадок, який ти можеш й не отримати. До нього дуже далеко. А твоя мама вигадає й іншу умову.
– Думай швидше, рахуй. Зараз ти свої зароблені гроші просто віддаєш, а потім зможеш витрачати на себе і нашу дитину. Тобі ніхто не допоможе.
– Може, ми дамо їй ці п’ять тисяч останній раз?
– Ні! Я подам на аліменти відразу, якщо дізнаюся, що ти дав їм грошей! Ну і все інше піде. Ти повинен зробити вибір!
– Я усе зрозумів. Ти маєш рацію, але мама з цим не погодиться.
– А її згоди й не треба, нехай просто змириться!
Мати довго кричала на Максима у телефон, він навіть не витримав і просто залишив його увімкненим на столі. Минуло понад годину, коли вона зрозуміла, що її просто не слухають.
Потім були дзвінки Юлі, але вона просто їх скидала.
Максим зрозумів, що жити полегшало, а грошей залишалося більше, попри великі витрати для дитини. Він уже спокійно міг відмовити матері та братові. Важко було тільки перший раз, а далі, як по накатаній…
Як вам умова матері? Що думаєте про сина? Пишіть свої міркування в коментарях, ставте вподобайки.
