Даша жила у просторій трикімнатній квартирі, розташованій у гарному районі Києва. Квартира дісталася їй від бабусі. Близьких родичів, окрім молодшої троюрідної сестри, Даша не мала. Але з Ритою вони не родичалися.
Якось так склалося, що Даша залишилася в тридцять п’ять років сама, зате з житлом. Дар’я знала, що покластися їй нема на кого і добре вчилася, закінчила престижний університет, влаштувалась на високооплачувану посаду у велику компанію, і все в неї було добре, окрім одного…
– Заміж тобі треба, Даша, – казала їй Рита, час від часу виходячи на зв’язок, дізнатися чи жива, здорова.
У свої тридцять років сестра встигла привести на світ трьох дітей і двічі розлучитися. Вона жила з синами в передмісті на аліменти, прагнула влаштуватися в житті, але ніяк не виходило.
– Треба, та нема за кого… – відповіла Даша. На роботі вона воліла займатися справою, а вільного часу вона майже не мала. Але одного разу доля зробила їй сюрприз у вигляді нового сусіда зверху. Вони познайомилися, коли Даша випадково стукнула його автівку на парковці… і в них закрутилося.
Вадим був на п’ять років молодший за Дашу, але це не бентежило закоханих. Даша була дівчиною правильною і не хотіла жити з чоловіком до весілля, тому вже через два місяці стосунків Вадим подарував Дар’ї обручку.
Замість весільної сукні, Дар’я купила білий костюм, а замість пишного бенкету молоді вирішили вирушити в подорож. Все йшло своєю чергою… Але їхні плани порушила Рита. Вона зателефонувала Даші за тиждень до весілля.
– Сестричка, привіт… Можна, ми в тебе трохи поживемо? Винаймати квартиру дорого, у нас грошей немає. А справа термінова.
– А що сталося?
– Мені потрібне термінове оперативне лікування. Я тобі все поясню, – тихо промовила вона, створюючи інтригу.
– Ну якщо справа серйозна… приїжджайте, – Даша не зраділа, але й відмовити не могла. Знала по собі, як важко, коли нема до кого звернутися.
Рита приїхала наступного дня з валізами та трьома нащадками. Даша не дуже любила дітей, одного вона ще могла потерпіти, але троє, постійно плачущих, погодок.
– Давай одразу вирішимо, наскільки ви приїхали, – відбираючи олівець для очей у молодшого, котрий вже почав малювати їм на стіні, спитала Даша.
– Я не знаю… а ми тобі заважаємо, так? – Образилася Рита. – Пробач… треба було зупинитись у хостелі. Готель ми б не потягнули. Грошей у нас немає… та ще й лікарі, аналізи…
– Вибач. Не заважаєте, звичайно. Що з тобою? – почервоніла Дарина. Їй стало соромно за те, що вона така неприйнятна. Все-таки родичі.
– Ну… там складно… – відмахнулась Рита. – Проблеми з очима.
– А що з ними не так? – Дарина звикла бачити сестру в окулярах. Але вона не думала, що вона має щось серйозне.
– Не зважай, це мої проблеми. Головне, що я знайшла лікаря з хорошими відгуками. Краще розкажи про себе. Як ти?
– Виходжу заміж, – не без гордості доповіла Даша.
– І мовчала?
– Ми вирішили не святкувати.
– Як можна?! З твоїми грошима на весілля пожалкувати?!
– Рито…
– Вибач. Знову я пхаю носа не у свою справу, – прикусила язика Ріта. – То що за наречений? Познайомиш?
– Загалом він живе поруч і хотів зайти на чай.
– Чудово! Ну ти накривай на стіл тоді, а я піду голову помию. А то з цією електричкою… вся спітніла.
– Рушник у ванній кімнаті.
– Добре. Я недовго. За дітьми подивися, ок?
Даша насупилась. Вона планувала спекти шоколадний кекс, який подобався Вадиму, а не няньчитися з трьома хлопцями.
Рита пішла, а Даша, помітивши, що діти тихо грають у машинки, взяла муку, яйця… і зайнялася приготуванням.
Діти грали недовго. Випекти нічого не вдалося. Один просипав борошно, другий стягнув шоколад, приготований для кексу, і забруднив себе і стіни. А третій поводився тихо. Мовчки обдирав листя з її улюбленого фікуса і викидав землю з горщика.
– Рита! Твої діти … – Почала Даша, заходячи у ванну, щоб віддати трійцю матері.
Та матуся її не чула. Блаженно прикривши очі та начепивши навушники, вона хлюпалася у її ванній, замість того, щоб швидко прийняти душ і повернутися до дітей.
– Рита!
– Чого ти так кричиш? Щось сталося?
– Так… ти вже півтори години тут купаєшся. Мені треба готуватися до зустрічі, а я вся в шоколаді та муці. На кухні без лад! Я не знаю, за що хапатись!
– Ну я не винна, що ти не вмієш ладити з дітьми, – знизала плечима Рита.
У цей момент у двері подзвонили. Даші довелося йти відкривати своєму нареченому в брудному фартуху.
– Привіт … – Вадим оцінив її вигляд. – Що з тобою?
– Сестра приїхала. Не вчасно.
– Ясно. Мені піти?
– Ні, не треба. Ми ж з тобою майже сім’я – усміхнулася Даша, забираючи у нього торт. До речі, Вадим прийшов не з порожніми руками.
– Якщо не заважатиму, то гаразд.
Вадим був добрим хлопцем. Він допоміг Дар’ї прибратися на кухні та навіть порозумівся з дітьми Рити.
А Рита все не виходила з ванної кімнати.
– Де ж сестра?
– Відмивається від дітей, – пожартувала Даша.
У цей момент на кухню зайшла Ріта. Вона була в одному рушнику.
– Вітаю… Вадиме, – вона виставила вперед довгу ногу, приймаючи найбільш виграшну позу. Даша була здивована такою поведінкою сестри. Навіщо вона прийшла на кухню напівгола?
– Доброго вечора, – усміхнувся він їй у відповідь.
– Мій улюблений тортик! – не соромлячись, вона змахнула мізинцем вершки та облизала палець, вводячи Дашу в ступор.
– Рито, ми плануємо пити чай. Якщо хочеш, приєднуйся. Але не в рушнику.
– Зняти? – хмикнула вона, ігноруючи Дашу.
Вадим був здивований не менше, але вдав, що не помічає поведінки Рити. А Даша визнала його мовчання за інтерес і образилася.
Чай вони пили у тиші. Рита поводилася дивно, а Даша стежила, щоб діти не зіпсували ремонт.
– Дякую, я піду, – сказав Вадим, коли ситуація загострилася.
– Що ж ви так, лишайтеся. В нас місця всім вистачить, – запропонувала Рита.
– У нас із Вадимом не такі стосунки, – відрізала Даша.
– Ха! Яка дурість! Це вже не модно. Ну не хвилюйся, я тебе навчу, як правильно поводитися з чоловіками. Бо весілля скоро, а ти нічого не вмієш.
– Добре, був радий познайомитися, – зблід Вадим.
– І я рада! Ще побачимось, – крикнула йому в спину Рита.
Даша не розмовляла з нею цілий вечір.
– Слухай, ну ви з ним не пара, – заявила Рита наступного дня.
– Так? То чому ж?
– Він молодий, а ти вже не дуже.
– У нас не така вже й велика різниця.
– Але ж помітна.
– І що ти хочеш сказати?
– Ну… він мені більше підходить.
– Справді?
– І з хлопчиками одразу потоваришував. І дивився на мене так… а він хотів залишитися в нас!
– Не в нас. У мене! – Не витримала Даша, з роздратуванням дивлячись на сестру.
– Гаразд, гаразд! Я просто жартую. Перевіряла тебе.
– Що з твоїм лікуванням? – Даша змінила тему.
– На завтра призначили. А зараз я поїду до лікаря на огляд. З дітьми побудеш?
– Я працюю.
– Ти ж директор!
– І що?
– Ти сама собі господиня. Візьми відгул. – Рита дивилася на Дашу так, наче не розуміла, в чому проблема. – І взагалі, мені після операції кілька днів буде потрібний спокій і відпочинок. Тобі доведеться взяти на себе всі обов’язки щодо догляду за ними.
– Рита, ми так не домовлялися, – сказала Даша сестрі, коли та попросила її побути з племінниками замість роботи.
– Ну, а що мені робити? Залишити їх нема з ким.
– Няню найми чи звернися до колишніх чоловіків… Чому я маю вирішувати твої проблеми?
– До чоловіків?! Один залежний, другий мій номер заблокував! – Почала скаржитися Рита. – Нікому ми не потрібні… даремно я на тебе розраховувала! Ось будуть в тебе діти, тоді зрозумієш, як це залишитися з ними одній!
– По-перше, тебе ніхто не примушував народжувати трьох, по-друге, з чого ти взяла, що я залишусь сама з дитиною? – Розсердилася Даша.
-Тому, що у твого нареченого, Вадима, все написано на обличчі. Він знайде собі молоду, а ти сама залишишся, – буркнула Ріта.
– Припини! У мене весілля через тиждень, мені ніколи з вами поратися!
– Яка ти зла, Дашо… ніби не сестра… – Рита втекла в сльозах. Вона почала демонстративно збирати дитячі речі, даючи зрозуміти, що їде.
– Гаразд. Їдь до свого лікаря, роби що треба. Даю вам три дні на вирішення справ, після чого їдьте додому, – таки погодилася Даша. Вона не хотіла бути винною у бідах сестри.
– Гаразд, – надувшись, погодилася Рита. Кинула речі та, залишивши дітей із Дашею, поїхала.
Її не було цілий день. Телефон вона “забула”, тому Даша не на жарт захвилювалася.
Увечері вона пішла до Вадима миритися. Він усе зрозумів і допоміг їй із племінниками, поки її сестра десь блукала. Вони поговорили, і Вадим запропонував через хворобу сестри перенести весілля.
Даша засмутилася, але погодилася. Якщо в сестри будуть складнощі із зором, хто роститиме хлопчиків? Її серце було добрим, вона хоч і сердилася на безладну сестру, але розуміла, як складно бути однією.
Рита прийшла опівночі, нетвереза.
– Ти де була? – Даша зажадала пояснень.
– Не повіриш! Зустріла своє перше кохання, Гліба! Він запросив мене до кафе.
– І що?!
– Що? Звичайно ж, я погодилася!
– Ти мала прийти додому вдень, забрати дітей! А я хвилююсь, думаю, що з тобою! Телефон не взяла, гуляєш із мужиками!
– Ну, вибач, сестричка… це ти заміж виходиш, а я з причепом нікому не потрібна. А хочеться. Мені також треба… своє особисте життя влаштовувати!
На це у Даші аргументів не знайшлося. Їй було гидко спілкуватися з сестрою в такому стані. Вона сама поклала хлопчаків спати, а потім пішла готувати.
Рита проспала до обіду, а прокинувшись, поїхала “на операцію”.
Даші довелося взяти на роботу дітей, бо було багато справ. Хлопчаки їй дуже заважали, вона була змушена терміново знайти няньку на кілька годин.
Дарина була хорошим організатором і могла вирішити будь-яку проблему, тому знайшла вихід із цієї ситуації. Але вона вже не сумнівалася, що Риту треба швидше виселяти.
Увечері, нагодувавши дітей і знову не заставши сестру вдома, Даша присіла випити чай, але її перервав шум у коридорі.
– Так, звичайно, можна, проходь! Вона не проти, – почувся сміх сестри.
– Рита? Хто це? – Даша вискочила з кухні та побачила чоловіка.
– Це Гліб, – з посмішкою сказала сестра. – Моє перше кохання. Його вигнала дружина, йому нема де ночувати. Я сказала, що ми маємо вільну кімнату…
– Так?! І яка в нас вільна?
– Твоя. Ти ж можеш до свого залицяльника на ніч піти. У чому проблема?
– Ходімо на хвилинку, – Даша взяла Риту за руку і буквально заштовхала в кімнату, зачинивши двері. Їй вже було байдуже, що зроблять з її ремонтом хлопчаки. Справа стала значно серйознішою.
– Ти зробила операцію? – спитала вона.
– Ні… вони закінчили акцію.
– Яка ще акція? – Не зрозуміла Даша.
– Знижка на корекцію зору. Мені трохи не вистачає. Додаси? У тебе ж грошей повно, а я на мілині.
– Рита! Ти приїхала сюди, щоб зробити корекцію зору? Це твоя термінова та важлива операція?!
– Ну, так. Я давно хотіла позбутися окулярів.
– Ти… – у Даші не вистачало слів. – Та я через тебе мало не скасовувала весілля! Ледве з нареченим не посварилася! Трохи… клієнтів не втратила! Збирай речі та викидайся зі своїми дітьми! Негайно!
– Куди ми підемо? Проти ночі?
– До свого села, звідки приїхали. Дорогу оплачу. В один кінець.
Даша швидко викликала таксі та виставила родичів за двері разом із Глібом. Вона була піднесена і не усвідомлювала дій. А потім, залишившись сама, гірко заплакала.
Даша не знала, чи правильно вчинила. Але серце підказувало, що від Рити можна було чекати будь-чого. А їй час було будувати своє життя. Життя без родичів, зате з коханою людиною.
Вадим підтримав Дашу. Даша переїхала до Вадима та остаточно порвала контакти з Ритою.
Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?
