fbpx

Вигнала з дому гостей, тепер не хочу і бачити їх

Я обожнюю гостей, для мене гості це люди які несуть позитив і добро в будь який будинок. З своїм чоловіком я досить не довго разом.

Але за стільки років тільки зараз розумію що гості це не завжди до добра. Є у нас один такий Олексій, він, як би це правильно сказати, ще з минулого життя чоловіка. Чому з минулого?

Бо мій благовірний перший ніж піти до мене мав 2 жінок, від кожної маючи по дитині. Та мова не про це. Так от, цей Олексій, хай йому добре буде, зачастив один час до нас в гості і не просто зачастив, а став приходити саме тоді коли заманеться.

У нас велика квартира, 3 кімнати окремі, ще одна використовується як зал, є і кухня квадратів на 16, не мало, як для кухні, місця вистачає. Та коли приходить цей Льоша, в мене таке враження, що наша простора квартира перетворюється в якусь нору, де неможливо сховатися ні від кого.

Найбільше мене дратує те, що він з собою приводить різних друзів, які знають мого чоловіка заочно. А останній раз ці гості для мене обернулися істерикою.

Я накрила на стіл, те що було, картопля там якась, салат, овочі, котлети, згадала, що ще банка огірків є консервованих, принесла, а поки сила руки то хлопці цю банку так і понесли, не виклали навіть на тарілку.

Не стала вже сперечатися, у мене закрутки аграрних банках, фігурних, це ж не відро на стіл поставити, і справді. Сидимо, говоримо, старший заснув вже, молодша ще бігає по будинку не може вкластися, і тут я бачу картину.

Чарка, друга,третє, нехай, і один з друзів Льоші бере банку і м’ясо звідти запиває россіл. Мене недобре зробилися, але я промовчала, покликала чоловіка з собою на кухню, наче щоб допоміг,пояснила весь абсурд, приходимо в кімнату, а там моя Ірочка огірка жує, з тієї самої банки.

В мене дах зірвало, мало того що без попередження в квартиру де малі діти, з пустими руками, то ще й так бездумно себе поводити.

Вигнала всіх, ще й вислухала від чоловіка. Сказала йому то вибирай, а ні то біжи вибачайся, але додому не впущу. Побіг, 2 дні вдома не було, прийшов пробачення просити, що робити?

Related Post

Я подарувала теж життя людині, твоєму внуку, тобі більше нічого не винна.Я подарувала теж життя людині, твоєму внуку, тобі більше нічого не винна.

Мамо, я гуляти, крикнула Аня до мами. -Дівка така, ти подивися, ні щоб матері допомогти, то вона гуляти. Он супу стань зготуй, птицю погодуй, чи з братом позаймайся. – Мамо,