Я обожнюю гостей, для мене гості це люди які несуть позитив і добро в будь який будинок. З своїм чоловіком я досить не довго разом.
Але за стільки років тільки зараз розумію що гості це не завжди до добра. Є у нас один такий Олексій, він, як би це правильно сказати, ще з минулого життя чоловіка. Чому з минулого?
Бо мій благовірний перший ніж піти до мене мав 2 жінок, від кожної маючи по дитині. Та мова не про це. Так от, цей Олексій, хай йому добре буде, зачастив один час до нас в гості і не просто зачастив, а став приходити саме тоді коли заманеться.
У нас велика квартира, 3 кімнати окремі, ще одна використовується як зал, є і кухня квадратів на 16, не мало, як для кухні, місця вистачає. Та коли приходить цей Льоша, в мене таке враження, що наша простора квартира перетворюється в якусь нору, де неможливо сховатися ні від кого.
Найбільше мене дратує те, що він з собою приводить різних друзів, які знають мого чоловіка заочно. А останній раз ці гості для мене обернулися істерикою.
Я накрила на стіл, те що було, картопля там якась, салат, овочі, котлети, згадала, що ще банка огірків є консервованих, принесла, а поки сила руки то хлопці цю банку так і понесли, не виклали навіть на тарілку.
Не стала вже сперечатися, у мене закрутки аграрних банках, фігурних, це ж не відро на стіл поставити, і справді. Сидимо, говоримо, старший заснув вже, молодша ще бігає по будинку не може вкластися, і тут я бачу картину.
Чарка, друга,третє, нехай, і один з друзів Льоші бере банку і м’ясо звідти запиває россіл. Мене недобре зробилися, але я промовчала, покликала чоловіка з собою на кухню, наче щоб допоміг,пояснила весь абсурд, приходимо в кімнату, а там моя Ірочка огірка жує, з тієї самої банки.
В мене дах зірвало, мало того що без попередження в квартиру де малі діти, з пустими руками, то ще й так бездумно себе поводити.
Вигнала всіх, ще й вислухала від чоловіка. Сказала йому то вибирай, а ні то біжи вибачайся, але додому не впущу. Побіг, 2 дні вдома не було, прийшов пробачення просити, що робити?
- Ти зовсім… Ніно! Рідній матері подзвонити раз на два тижні для тебе великий подвиг!…
Валіза впала з антресолей прямо зятю під ноги. Сергій відстрибнув, поправив окуляри, потім сів навпочіпки.…
Той, хто скаже, що до шлюбу Олег підходив винятково розважливо, буде неправий. Зовсім неправий. До…
Віра була симпатичною скромною дівчиною. Її подружки вже з восьмого класу почали зустрічатись з хлопчиками,…
Ольга повернулася додому пізно ввечері після зміни. Жовтнева темрява вже огорнула місто, ноги гули від…
– Тебе можна привітати? - хитрим голоском промовила зовиця Христина, тільки-но Алевтина відповіла на дзвінок.…