У чоловіка є подруга (колишня коханка, з нею він зраджував колишній дружині). Спочатку мене це зовсім не турбувало, у всіх є друзі, вона заміжня, є дитина, у нас теж є – 5 місяців. Але потім я помітила, що він почав дивно поводитися, тобто він сидить за ноутом, а коли я заходжу в кімнату він або його закриває, або закриває соцмережі.
Запитала, що там секретного, він щось пробубнив невиразно. Телефон носить із собою у джинсах вдома майже завжди, звук часто вимкнений. Потім уже стало напружувати, оскільки це спілкування тривало майже щодня.
Я запитала, чи це дружба? Якщо так, то навіщо так потай? Він сказав, що звичайно дружба, нічого між ними немає, тільки спілкування, і якщо мені не подобається, він може відмовитися від цього спілкування, тому що вона нічого не означає для нього.
Я сказала, що він має право вирішувати сам, навіть якщо там щось більше, краще одразу мені сказати, щоб ми знайшли рішення разом, цивілізованим шляхом. На що він сказав, що це дурниці, ось зараз видалю її контакти, напишу, що дружині не подобається спілкування, і щоб вона більше не писала.
Я думала, що коли він так легко все вирішив, відмінно і розслабилася. Якийсь час усе було схоже на те, що він так і зробив, поводився нормально.
І ось минулого тижня я дізналася, що у телефоні вона тепер записана під ім’ям Руслан. Прийшло повідомлення, телефон лежав на столі і мені було видно екран. Там висвітилася її аватарка з хмаринками. Але тільки записана, як Руслан. Я не стала нічого з’ясовувати.
Виходить, він не тільки мене обманув, що перестав з нею спілкуватися, ще й спілкування це не просто дружнє. Я зараз у декреті, виглядаю нормально, роблю макіяж, коли він удома, стежу за собою, будинком і дитиною, цікавлюся його справами, підбадьорюю, якщо щось у нього не так.
Я б дуже хотіла довіряти йому, але як, якщо він так поводиться? І вже зараз мене справді це спілкування напружує.
