– Алло, нам з тобою треба серйозно поговорити. Не хочу скандалів при доньці. Спочатку поговоримо з тобою. Думаю, що краще зустрітись у кафе навпроти офісу, де ти працюєш. Я під’їду до п’ятої, постарайся не запізнюватись.
– У мене робота до двадцяти хвилин на шосту.
– Дурний графік, піди раніше.
– Не я його вигадала. Колектив вирішив. Проте п’ятниця – у нас короткий день. Двадцять п’ять хвилин на шосту я буду в кафе.
Алла не знала, що й подумати. Чоловік ніколи не призначав їй таких зустрічей. Останнім часом він став відсторонений та задумливий. Захворів? Напевно, ні. Він же говорив про скандал, якого не хоче при дочці.
У призначений час Алла стояла біля найдальшого столика в кафе. Чоловік уже сидів.
– Сідай. Я замовив каву.
– Тільки каву? Вечеряти будемо вдома?
– Замов, якщо хочеш. Я нічого не буду.
Алла замовила салат та тістечка до кави. Олег ховав очі, як цуценя, що нашкодило. Алла спостерігала і чекала, коли він почне говорити. Вона зрозуміла, що розмова буде складною.
– Алло, я зустрів Тетяну. Ту саму… матір нашої… моєї… дочки.
– Що вона хоче?
– Я хочу розлучення, – сказав після паузи Олег. – Ми зустрілися і знову…
– Що? А про дочку ти подумав? Як ти їй все розкажеш?
– Вона прийме свою матір. Все ж таки Таня її біологічна мати. Ганнуся доросла, зрозуміє та пробачить.
– Вона лише на першому курсі! Ти уявляєш якийсь це стрес для неї? Я вже не говорю про себе! Виховала доньку з пелюшок, а тут зозуля прилетіла! Згадала!
Алла замовкла. Історія почалася давно, а тепер буде і продовження.
Алла та Олег були сусідами, дружили з дитинства. Дитячий садок, школа, ігри у дворі, уроки. До школи та зі школи – разом. Багато хто натякав на весілля одразу після школи.
Потім училище Олега, інститут Алли. Дороги розійшлися, інтереси також. Зустрічалися лише у рідному дворі, коли приїжджали до батьків.
Алла навчалася на останньому курсі, коли Олег привіз до своїх батьків маленьку доньку. Мати, зовсім молода дівчина, втекла прямо з лікарні, написавши відмову. Одружені вони не були.
Олег не зміг залишити дитину, довів, що саме він батько, і забрав новонароджену. Алла забігала подивитися на дівчинку, іноді вони гуляли разом із нею.
Алла давно любила Олега, і навіть раділа, що саме так сталося. Вона давно знала, що своїх дітей їй мати не судилося. Її мати дуже переживала за це, – онуків хочеться, а донька єдина.
Коли Алла та Олег оголосили про весілля, то всі були лише раді. Сім’ї один одного знали практично все життя.
Мати Алли була рада і внучці. Алла одразу прийняла дівчинку за дочку, а щоб потім не було запитань і пліток, молода родина переїхала.
Жили вони добре. Дівчинка росла розумною та тямущою. Навчання давалося їй легко. У старших класах Ганна вже працювала в інтернеті, на цукерки та розваги для себе, на подарунки для батьків. В інститут вступила без репетиторів та грошей.
– Коли ти збираєшся розповісти усе доньці?
– Таня прийде сьогодні ввечері, за годину. Нам треба поквапитися, допивай швидше каву. Аню я попередив, щоб була вдома.
– Пані, – гукнула Алла офіціантку, – будь ласка, набір тістечок із собою, і рахунок.
– Яка ти молодець, я б не здогадався.
– Ти так не обнадіюй себе. Це не для тебе.
– А як же…
– Гостинність? Ти це хотів сказати? Так я її не кликала у наше життя.
Додому добиралися мовчки. Аня була вже вдома. Алла прибрала тістечка у холодильник.
– Що відбувається? – Запитала дочка з порога.
– Кілька хвилин почекай і все дізнаєшся.
– А я чогось не знаю? Чому мама засмутилася?
За десять хвилин на телефон Олега, який він не випускав із рук, надійшло повідомлення. Він одразу відчинив двері. Увійшла та сама Тетяна. Вона одразу все оглянула, начебто прицінювалася.
Одягнена модно, нафарбована яскраво, але якось… Вульгарно. Саме так вирішила Алла. Вона теж дивилася на неї й не могла зрозуміти, що у цій жінці сподобалося її чоловікові. Знову сподобалося за стільки років. Усі б так і стояли, якби не Аня.
– Що відбувається? Це наша нова родичка? Тітонька приїхала з Америки, чи з минулого століття?
– Аня! Ти ж культурна дівчина! Я все скажу, тільки з думками зберуся, – сказав батько.
– Ти вже збери їх якнайшвидше, думки свої, а то я не знаю, що й думати.
– Ганно, тато просто нервує. Таке не щодня трапляється. – Сказала свої перші слова Тетяна. – Мені теж говорити не просто, але треба.
– Я твоя мати. Справжня мати. Нарешті ми знову зустрілися з твоїм татом. Ми збираємося жити разом, та й ти з нами. Я тебе нарешті навчу…
Не встигла Тетяна домовити, як почула сміх Ганни.
– Навчиш? Чому? Як кидати дітей? Ти ж чудовисько!
– Ганно, не смій так говорити про матір! – крикнув Олег.
– Про маму я нічого такого й не говорю!
– Алла не твоя мати! Вона не може мати дітей, тому й ухопилася за нас!
У Алли по щоці покотилася сльоза, вона відвернулася і почала дивитися у вікно. Образа. Стільки років вона любила цю людину, любила і любить дочку, яку вважала і вважає своєю, а тепер усе руйнується.
– Тетяна житиме тут із нами. Їй нема куди йти.
– А мама? Куди її хочеш визначити?
– Можна найняти квартиру.
– Ось і винаймай квартиру собі та своїй цій! Ми тут залишаємось із мамою.
– Так. Ти залишишся тут із матір’ю, але зі справжньою.
– Правильно ти сказав, тату. Я залишуся зі справжньою, а зозуля нехай іде. Ти зрадник! Тут нічого твого немає, а ти ще надумав маму виганяти! Три роки тому ти подарував мені свою частку.
– Пам’ятаєш? Ти захворів, а мама виходила тебе, ночами не спала, чергувала у лікарні. Потім ти одразу й оформив свою половину на мене. Забув? Ти тут ніхто!
– Я, вірніше ми з Танею, житимемо на твоїй половині. Ти дочка, ти не можеш так вчинити зі мною. Адже це була моя квартира.
– Вона ніхто і не житиме тут! Ти теж можеш іти. Проживемо й без тебе. Впораємося!
– Але ж Алла тобі ніхто!
– Ніхто мені ця зозуля! Я цю історію знаю давно. Бабуся, твоя мати, татко, розповіла перш ніж піти з життя.
Чому, думаєш, вона заповіт написала на мене? Бо відчувала, що ця з’явиться. І ось! Прилетів перелітний птах, заспівав!
Алла слухала та дивувалася своїй дочці. Вона все знала, але жодного разу цього не показала. Як бабусі не стало, їй було тринадцять років, перехідний вік. Будь-яке могло бути. А зараз вона говорить, як доросла людина. Алла плакала не наважуючись обернутися.
– Я могла б дозволити тобі, тату, жити у квартирі бабусі, але тільки без цієї. Знаю, що ти не поїдеш туди, там дуже багато знайомих, хто знає всю цю брудну історію. Так? Так. Купи собі нову квартиру, ти ще не такий старий, встигнеш.
– Ти виганяєш батька на вулицю? – Знову подала голос Тетяна.
– О, заговорила! Його ніхто не виганяв, це його свідомий вибір. Якби ти не з’явилася, то всі були б щасливі!
– Чекала на теплий прийом, а отримала холодний душ? Я б сказала навіть крижаний, бо на подвір’ї осінь та дощ. Хотіла ніжитися у ванній? На все готове?
– Ганно, припини! Ти ніколи раніше так не говорила.
– Так приводу не було! А зараз попрошу на вихід! – Ганна відчинила двері. – Вилітаємо! Птахам час у вирій!
Алла посміхнулася крізь сльози. Дочка завжди жартувала дотепно, а сьогоднішня розмова їй просто вдалася. Тетяна справді вилетіла, при цьому ще голосно лаялася на невиховану дочку, що не відбулася. Олег побіг за нею.
– Мамуль, я там тістечка бачила. Ми чай питимемо? Ти плачеш? Я ж із тобою. Я знала все вже давно. А тато повернеться. Нехай він поживе поки що у нас, йому нікуди йти. Все гаразд!
Вони пили чай, коли повернувся Олег. Він мовчки ліг спати на дивані перед телевізором. Наступного дня він зібрав речі та пішов. Таня вкотре кинула його, тільки тепер ще й життя зруйнувала. Чи варто було починати з нею новий роман?
Алла та Олег розлучилися. Олег спочатку винаймав кімнату, а потім купив собі маленьку квартиру на околиці. На що грошей вистачило.
Алла більше не думала про колишнього чоловіка, а ось він так і не зміг вибачити себе за зраду. Думав, переживав, – серце й не витримало.
Ганна за три роки вийшла заміж, стала мамою сина. У Алли тепер є онук, найрідніший і найулюбленіший. Діти, – це наше все! Що ще матері для щастя потрібно, – та нічого, бо все є…
Ставте вподобайки залишайте свої думки в коментарях.
