Вийшла вранці на роботу і побачила у під’їзді дідуся-сусіда. Він стояв серед сумок та невеликого дивана.
-Валерію Івановичу, що ви тут робите? – поцікавилася я. -Переїжджаєте?
-Та ось, мене донька вигнала з квартири, – відповів він. – Не знаю, куди йти тепер.
-Як Вигнала? – Здивувалася я і почала стукати у квартиру сусідки.
-Її вдома немає, я як квартиру на неї переписав, то вона мене відразу вигнала, – поскаржився він. -Ось тільки диван та деякі речі віддала мені.
Я пообіцяла дідусеві, що допоможу йому. Написала в домовий чат, багато сусідів одразу ж відгукнулися: запропонували дідусеві теплий одяг та їжу.
Один із сусідів тимчасово пустив дідуся пожити до себе, а я ввечері пішла до сусідки, щоб з’ясувати всю ситуацію.
-Що вам треба? – Запитала вона, відчинивши двері.
-Ви чому свого власного батька із квартири вигнали? – поцікавилася я. -Де ваша совість?
Жінка промовчала і різко грюкнула дверима. Чого й слід було чекати!
Наступного дня жінку затопили. Так, що якийсь час перебувати у квартирі буде неможливо. Ось і карма – все повернулося, причому дуже швидко.
Але тепер треба якось придумати, як повернути дідуся додому.
