– Я не розумію, як так можна, але сестра так живе. Якщо чесно, то я й племінницю не розумію – взяти та обрати батька. Хоча, звісно, Алла – важка людина.
– А Ви на весілля йдете? – питає мене подруга.
– Ми з чоловіком йдемо, мама, на жаль, хворіє вже сильно, її не буде. А сестра не піде, вона і на мене ображена, що я стала на бік “зрадниці”, тобто її дочки. А як не піти, це ж моя племінниця.
– Ой, ну прямо зрадниця! Чого тільки не буває, але так, взяти та викреслити з життя дочку? Єдина дочка при цьому! На що вона сподівається? Старість, на жаль, не за горами та це безрадісна пора для багатьох. Тим паче для самотніх людей.
– Ой, та я думаю, що Аллу тепер її подруга “підгортає” на повну силу. Принаймні сестра навіть на море цього року поїхала з її донькою. Знайшла заміну, так би мовити. І спадок, мабуть, теж залишить їй. Ну я так, припускаю, що доглядати її за квадратні метри хтось буде. Але… дочка – є дочка. А чужа дівчинка рідною не стане. Хоча про старість поки що їй і думати зарано, 50 із копійками моїй сестрі — це не вік.
Аллі моїй сестрі 55 років, вона працює, йти на пенсію і не збирається навіть після настання відповідного віку. У Алли є краща подруга та своє невелике коло спілкування. Натягнуто, але вона підтримує стосунки зі старенькою матір’ю та зі мною. До моїх синів сестра ставиться насторожено, вони їй якось не близькі. А зі своєю дочкою не спілкується взагалі.
Причому не спілкується вже багато років. Даші зараз 27 років, а стосунки були перервані, коли дівчинці навіть 14-ти не було. Нещодавно племінниця зробила спробу з матір’ю відновити стосунки, але Алла і слухати її не стала. Хоча Даша не ініціатор цього розриву, вона й раніше до матері намагалася ставитися по-доброму. Це моя сестра так вирішила: дочки в неї більше немає.
Алла була одружена, а коли її єдиній дочці Дарії виповнилося 8 років подружжя розлучилося. Історія сімейного нещастя темна та заплутана. Алла казала, що розлучення відбулося через те, що у чоловіка з’явилася інша жінка. Потім твердила, що чоловік давно думав про розлучення, але тягнув, жити не було де.
Характер у сестри такий, що я взагалі дивуюся, як колишній чоловік із нею 10 років прожив. Не знаю, чи погулював він, але… не думаю. Просто Алла будь-кого доведе. Це він ще довго терпів заради доньки.
Алла з сім’єю жила у двокімнатній, що належала їй (бабусі залишили нам по квартирі у спадок). Чоловіка свого вона ганяла у хвіст і гриву, незадоволена була і його зовнішнім виглядом, і розміром доходів, дорікала в тому, що той “приймак звичайний”.
Після розірвання шлюбу, на який чоловік все ж таки зважився, Алла викреслила чоловіка з життя. Влаштовувала перепони його спілкуванню з дочкою, висміювала мужика, знецінювала його внесок в утримання спільної дитини. При цьому навіть її стосунки з мамою та зі мною постраждали: ми виступали за те, що Даша має право спілкуватися з батьком.
-Даша має право на те, що я їй дозволю, а ви не лізьте. Дізнаюся, що ви спілкування мого колишнього та моєї доньки заохочуєте – знати вас не буду, – заявила нам Алла.
Звісно, з такою авторитарною та озлобленою на весь світ мамою жилося Даші непросто. У колишнього чоловіка все навпаки, якось після розлучення пішло на лад: змінив роботу, домігся підвищення, одружився знову, з’явився син, купив із дружиною велику трикімнатну квартиру в хорошому районі, машину взяв у кредит.
Якимось дивом, але з дочкою він спілкувався таємно від Алли. Подарунки дівчинці доводилося ховати чи викручуватися за допомогою мене та бабусі, мовляв, це ми купили. Даші не було ще й 14-ти років, коли посварившись у черговий раз із мамою, вона зібрала речі та заявила матері, що тепер має право обирати.
І вона пішла до батька. Я її розумію, тим більше, що мачуха у неї цілком адекватна жінка, прийняли її просто зі всією душею. Брата свого Даша любить, все в них рівно, загалом.
Алла спробувала дочку повернути, ходила в опіку, намагалася позиватися до колишнього, домовитися з Дашею миром. Нічого не діяло. Дочка сказала їй, що любить її, але жити вона хоче з татом, обіцяла відвідувати часто, але відмовилася повертатися.
– Ах так, якщо це остаточне твоє рішення, то доньки я більше не маю. – крикнула Алла Даші.
Уявляєте? І тепер вона виконує свято цю обіцянку. Замки змінила у квартирі, номери доньки блокує. Ми з мамою якось намагалися їх помирити, але Алла мовчки встає, якщо входить Даша і йде геть. У мене в голові не вкладається, як так? А сестра так живе.
Колишній чоловік з Алли не вимагав аліментів, навіть не подавав на них, але жінка справно надсилала йому гроші сама з позначкою “аліменти на утримання дочки”. Рівно до 18 років відправляла, а потім і ця остання ниточка була перервана.
Алла живе звичайним життям, спілкується з доньками подруги, є в неї хобі, приятелі в обличчі чоловіків, нещодавно завела собі собаку. Спроби вже дорослої Даші відновити стосунки, вона жорстко припиняє.
Незабаром племінниця готується вийти заміж. З майбутньою тещею наречений Даші не знайомився. Даша зробила ще одну спробу примирення з матір’ю, запросила її на своє весілля, цього разу їм навіть вдалося поговорити, але що то була за розмова!
– У тебе на весіллі буде батько, твоя нова “мама” і купа інших людей, – з усмішкою сказала доньці Алла, коли та буквально підстерегла її біля будинку. – Я вважаю, що мені там робити нічого. У сторонніх людей на весіллі робити нічого.
– Ну чому сторонніх, мамо! Невже тобі не цікаво, як живе твоя дитина? А онуків ти теж бачити не захочеш?
– Мамою я тобі бути перестала, коли ти вибрала жити з батьком, – холодно, але спокійно відповіла Алла. – А якщо я не маю дочки, то звідки в мене взятися онукам?
І пішла. Ми з мамою Дашку заспокоювали потім довго, Аллу намагалися напоумити, та яке там! І ви не повірите, але на роботі у себе та у своєму колі спілкування, Алла має славу чудової та чуйної жінки.
Ось така ситуація в нашій родині. Хто прав, хто винен не зрозуміло, але образи накопичуються все більше і більше. Дивно мені, як моя рідна сестра має таке кам’яне серце.
