Ми із чоловіком почали зустрічатися ще у школі. Він моє перше кохання. І я не переживу, якщо ми розлучимося. Зараз ми з Сергійком виховуємо доню Сонечку. Але із цим є невеликі проблеми.
Чоловік, хоч і працює багато, любить припасти до чарки. І ось тоді моє життя змінюється на мить. Сергій стає абсолютно іншою людиною. Він агресивний та некерований.
Деколи мені просто страшно перебувати з ним в одній квартирі. Подруги стверджують, що мені треба його кидати. Але як же я залишу його в такому стані одного? Мама взагалі не хоче говорити зі мною на цю тему. Вона не з чуток знає, що це таке. Адже мій батько був таким самим.
Сергій працює мебляром. Робить усілякі столи та шафи на замовлення. Отримує пристойні гроші за це, тож живемо ми непогано. Але у вихідні повторюється та сама історія. Я з жахом чекаю на п’ятницю, бо знаю, як пройде її вечір.
Найгірше, що чоловік п’є сам із собою. Але останнім часом він хоче, щоб я складала йому компанію. До народження нашої дочки іноді я так робила. Напевно, більше з метою своєї безпеки, оскільки чоловік наполягав на своєму у досить твердій формі.
Зараз Сергій почав говорити про те, що він хоче змінитися. Він готовий все кинути, але для цього йому потрібний син. За його словами, спадкоємець стане його головною мотивацією.
Нашій дочці зараз 3 роки. Із батьком у неї особливої комунікації немає. Чоловік не прикипів до неї всією душею, як я. Мене це дуже засмучує. І мені здається, що відсутність зв’язку з дочкою ще більше спонукає його пити знову і знову.
Я не знаю що робити. Я не проти народити ще одну дитину. Мені б хотілося, щоб це справді вплинуло на Сергія. Коли я була при надії вперше, чоловік пішов у повну зав’язку на 9 місяців. Це був найкращий період у наших відносинах.
А коли я привела донечку на світ, Сергій пішов у запій на місяць. Я його навіть не бачила! Як же важко було справлятися з немовлям без допомоги чоловіка. Але цього разу все буде інакше. Я вірю в це!
Вирішила піти до мами з Сергійком, щоб повідомити про своє рішення. Коли вона почула про другу дитину, почала кричати на мене, ніби я маленька дівчинка, яка завинила. Вона сказала, що я і з першою дитиною ледве справляюся:
«Згадай, як ти перший рік постійно по подружках бігала!»
А моєму чоловікові прямо в очі сказала, що він невдаха.
Так, не сперечаюся, було важко. Але цього разу все буде інакше. Адже Сергій пообіцяв, що зміниться.
«А що ти робитимеш, якщо знову народиться дівчинка?» – запитала мама в лоб. Про це я не думала. Не хочу налаштовувати себе на таке. Адже все в нашій голові!
Я йшла до матері по підтримку, а отримала порцію приниження. Чи змінюються люди? Моя мама не з таких. А ось у Сергія я вірю!
