Мій син із дружиною живуть окремо. Вони кілька років тому взяли іпотеку на свій будинок. Син працює, щоб їх забезпечувати, а невістка сидить у декреті. Їхньому старшому 5, а молодшій дочці 3.
І ось моя невістка постійно скаржиться, що в неї ні на що часу не вистачає. Вона щось там робить у господарстві, але часто навіть вечерю не може приготувати. Говорить, діти не дають.
Я вже мовчу про те, що вона на подвір’ї нічого не робить. У них невелика ділянка та маленький шматочок землі. Можна було б бодай квіти якісь виростити.
Але вона навіть не думає про це. Добре, що син знайшов час і посіяв зелень. Хоч якась користь. А у Насті, невістки моєї, ні на що часу немає. Мене це дивувало, але я в їхнє життя не лізла.
Та й син ні на що не скаржився. Він на роботу ходить і бере підробітки вечорами, щоб було за що виплачувати іпотеку і утримувати сім’ю. В нас грошей не просить.
Але мені завжди було гірко, що він після роботи приходить і ще встає до плити вечерю собі готувати. Я навіть час від часу брала до себе дітей, щоб невістка змогла зробити щось вдома, але ситуація не змінювалася.
Кілька днів тому я була в їхньому районі, закінчила всі справи раніше і вирішила зайти в гості до невістки та онуків. Уявіть собі, я приходжу о 10 годині ранку, а вона ще спить. Вийшла до мене замотана в ковдру, заспана і каже, мовляв, я ще спала.
Я зайшла до них, а там моторошний бардак. На кухні гора немитого посуду. У холодильнику нічого немає. Діти грають самі, ще не снідали. А вона спокійно спить.
У мене дар мови забрало від цього. Я трохи провела часу з онуками та пішла додому. Звісно, вона нічого не встигає, якщо спить до полудня. І це я ще її розбудила. Хтозна, скільки вона спить.
Тепер навіть не знаю, чи варто казати щось синові. Не хочу лізти у їхні стосунки, але й так теж не можна. Несправедливо, що вона його так дурить, а він оре за двох. Що робити?
- Тепер ми з тобою житимемо по сусідству! – радісно повідомила Інесі старша сестра. -…
Людмила овдовіла рано. У тридцять п'ять років вона ховала чоловіка. Синові Васі тоді шість було,…
Валентина Сергіївна сиділа на жорсткій вокзальній лаві вже другу годину. Валіза, перев'язана старим шнуром для…
Юля сиділа на кухні та з задоволенням пила чай, що охолонув. Молодший, Мишко, якому було…
— Як це — я не лечу з тобою? — Антон розгублено стояв посеред кімнати,…
— Ти впевнена, що це не помилка, Віро? — прошепотіла Анна, нервово перебираючи ремінець сумочки.…