Я багато працювала, чоловік теж, тому сказала йому, що хатні обов’язки будемо ділити навпіл, він довго пручався і був незадоволений, а я вважаю, що жінки не хатні робітниці

Преображення служниці.Чому в нашій країні вважається, що всі домашні справи – це жіноча доля? При чому так вважають не тільки чоловіки (що зрозуміло), а й самі жінки?

Я теж в перші роки шлюбу з радістю впряглася в цей хомут. Але стали з’являтися діти, навантаження на роботі через оптимізацію все зростало і я стала себе почувати загнаною шкапою, яку залишилося тільки пристрелити, щоб не мучилася. А чоловік “допомагав” докорами, що вічно незадоволена і зла. А я просто втомлена і замотана.

Дякуючи молодому колезі, флірт з яким допоміг мені згадати, що я не тільки служниця, а й приваблива жінка. Я почала вдома війну, тобто вимагала я трохи, щоб домочадці прибирали за собою речі, підтримували порядок і чистоту, щоб чоловік теж ходив на зібрання в садок і школу до (своїх!) дітей. Але все це було прийнято в багнети.

Якщо діти мовчки саботували, то чоловік кричав, що він працює і втомлюється! А я виходить ні? Зарплата моя побільше, ніж його, але я не працюю, чи що? Я не здавалася, приймала заспокійливі, гнула свою лінію. І результати є!

З’явився час на себе і домочадці стали зі мною рахуватися. Але до ідеалу ще далеко, але, відчуваю, що я на вірному шляху.

Жінки, милі, не давайте себе поневолити, це сумно, що найближчі люди сідають на шию, але вони просто не розуміють як нам важко. І пояснити їм і вимагати до себе людського ставлення – наше завдання. Як там в рекламі? Ми жінки, а не посудомийки!