Моя мати, вийшовши на пенсію, дуже швидко звісила всі обов’язки по догляду за собою на мене.
На другий день після отримання пенсійних грошей вона зателефонувала мені, та вимагала приїхати до неї після роботи.
– Може у вихідні приїхати? Я до восьмої сьогодні, – запитала я.
– Ні, мені сьогодні треба. Та й припини мене обманювати, ти працюєш до шостої години, – недовірливо пробурчала вона.
– Мамо, сьогодні середа. У середу ми до восьмої, – намагаючись не зриватися на матір, промовила я.
– Нічого не знаю, мені начхати на твій графік, ти мені сьогодні потрібна, – стояла на своєму мати.
Мені нічого не залишалося, як погодитися з нею і пообіцяти заїхати до неї ввечері після роботи. О пів на дев’яту я дісталася материнського будинку. Мати чекала на мене біля під’їзду на лавці.
– Щоб ти не нила, що витрачаєш час на підйом і спуск, – з глузуванням усміхнулася вона і простягла мені списаний аркуш паперу.
– Що це? – Я швидко глянула на список.
– Потрібно купити все, що вказано на аркуші, – серйозним тоном промовила вона. – Ось тобі гроші, – додала вона і витягла з кишені дві тисячі гривень.
– Можу тільки на вихідні з’їздити в магазин, – запропонувала я матері.
– Хочеш, щоб я з голоду ноги простягнула? – ображено насупилась мати.
– Мамо, ти поки що можеш сама ходити за продуктами, а на вихідні я допоможу тобі закупити більше, – нетерпляче промовила я.
– Я на пенсії, якщо ти забула. Мені тепер офіційно рекомендований відпочинок, – з осудом промовила та.
– Ти що, й ходити тепер нікуди не будеш? Ляжеш удома на диван і лежатимеш? – здивовано засміялася я.
– Нічого смішного у цьому немає. Я вже своє відпрацювала. Тепер відпочиватиму, – твердила те саме вона.
Мати так замучила мене своєю наполегливістю, що я здалася і взяла список продуктів.
– Завтра привези! – крикнула мені в спину мати.
Наступного дня після роботи мені довелося їхати в магазин, закупити продукти й потім, відвезти їх до матері.
Мати зустріла мене біля дверей квартири. Вона з вікна побачила автомобіль, що під’їжджав.
– Усі купила? – узялася вона в боки.
– Так, – я почала затягувати важкі пакети у квартиру.
– Чому так мало? – невдоволено насупилась мати, оглянувши покупки.
– Які ціни в магазинах, такі й покупки, – знизала я плечима, але мені стало трохи прикро за те, що мати, замість подяки, почала ще й обурюватись.
– Дві тисячі розлетілися незрозуміло на що, – засуджувала вона. – Ти думаєш, що вони мені просто так дісталися?
Я кинула пакунки в порозі. Я була дуже роздратована словами матері.
– Я не винна, що такі ціни у магазинах. Не я їх встановлювала! – розізлившись на матір, заперечила я. – Тим більше, що я зі своїх навіть додала п’ятсот гривень.
– Ой, ну треба ж! Обов’язково варто мені було про це говорити! Віддати тобі? – уїдливо промовила вона.
– Не треба мені нічого, але й не хочеться слухати твої обурення. Сама ходи в магазин, якщо не довіряєш, – я прикусила губу і пішла на вихід.
Мати не пішла проводжати мене і. навіть, не попрощалася. Однак, коли я пішла, згадала про чек.Вона підскочила до вікна і, розкривши його, на весь двір несамовито гаркнула:
– Чек віддай!
Я похитала головою і зателефонувала матері, щоб не перекрикуватися з нею.
– Я надішлю повідомленням. Підійматися мені не хочеться. Якщо тобі потрібно, то спустись сама.
– Гаразд, вишли мені на телефон. Тільки прямо зараз, щоб я не чекала, бо спати ляжу! – прокричала вона в слухавку
Я сфотографувала чек і одразу вислала його матері. Лише потім я поїхала додому. Попри те, що мати була незадоволена моїми покупками, вона взяла в моду робити замовлення продуктів через мене.
Я не могла їй відмовити, та слухняно закуповувала продукти за списком. Правда, потім мені, все одно, доводилося вислуховувати її невдоволення.
Перед Новим роком мати знову дала мені дві тисячі, та великий перелік продуктів. Проте, я не взяла до уваги той факт, що за кілька тижнів до свята всі ціни злітають в рази.
Я з жалем зрозуміла, що зможу закупити за списком лише у тому разі, якщо скорочу їх кількість.
Замість двох паличок ковбаси я взяла одну. Замість двох кілограмів мандаринів – півтора.
Мати згоряла від нетерпіння, чекаючи, доки я привезу їй продукти. Побачивши скромні покупки, вона перевела здивований погляд із пакетів на мене.
– Ти собі надполовинила? – обурено розвівши руками, промовила мати.
– Я купила всі товари за твоїм списком, але мені довелося скоротити їхню кількість. Новий рік скоро, все подорожчало, – спробувала я пояснити матері.
Однак та стояла на своєму, та стверджувала, що я її практично обікрала.
– Ти куди мої гроші поділа? Я тобі дві тисячі дала! – Злісно процідила вона. – Не свисти мені зараз, що ціни в магазинах підскочили! Я більше, ніж впевнена, що ти просто вирішила на мені поживитися!
Я остовпіла від звинувачень матері. У крадіжці вона мене ще ніколи не звинувачувала!
– Я просто не буду нічого тобі більше купувати, і все! – обурено промовила я.
– А я більше й не попрошу тебе ні про що! – грізно відповіла вона. – Знаєш, що в мене й так пенсія маленька, ти ще й тягнеш…
– Та не брала я в тебе жодної гривні! – Я намагалася достукатися до матері, але та була впевнена, що я її обікрала.
Після цієї історії ми стали спілкуватися дедалі рідше. Мати вирішила сама їздити в магазин на таксі. Не знаю, чи дійшло до неї, що вона не мала рації?
Можливо у неї вдається на дві тисячі купити, все що їй заманеться? Але в мене, від її звинувачення, неприємний осад ще бовтається в душі! Що це – хитрість, чи дурість? Як ви вважаєте?
