Що можу сказати про свого сина, Валентина? Ну, він добрий хлопець. Чуйний, чесний, вірний. Я завжди казала, що батьків він ніколи не залишить і не зрадить.
Само собою, в дитинстві він теж мав хуліганський період, але ми пройшли його досить швидко. Пару сварок, два дні ночував не вдома, а у друзів. В принципі все.
Він, до речі, вступив до інституту сам, на бюджет. Валя давно цікавився біологією, тож іспити склав з першого разу — на факультет, що його цікавив. Я на цього мало розуміюся, а батько навіть не намагався.
Не знаю, в кого у нас такий Валя. Зате він сам собі вирішив, що настав час вчитися, а гулянки нехай відійдуть на другий план.
Ближче до кінця четвертого курсу син мав роботу. Я не маю на увазі його нескінченні підробітки, а нормальну робота за фахом. З цього часу він став ніби іншою людиною. Дорослішім, незалежнішим. І водночас віддалився від нас, батьків.
Він уже не приходив на кухню за обідом, а просто замовляв доставку, якщо мав настрій. Я вважаю, що нічого кращого, ніж домашня кухня, немає. Тож мені така поведінка одразу не сподобалася.
Тоді ми з чоловіком обміняли з доплатою колишню квартиру його матері на житло в новобудові. Для сина, для його майбутнього.
Він уже натякав, що незабаром зможе отримувати більше, і тоді захоче знімати щось окремо. То навіщо витрачати гроші на чуже житло? Якщо ми, його мама та тато, про все вже подбали?
Так Валя почав жити окремо. Спершу це було незвично. Він там, ми тут. Але потім звикли. Я з чоловіком перестала сваритися через брак місця. Він зміг вмикати телевізор на високу гучність, як йому подобалося. Всім зміни були на краще. Але потім у наше життя прийшла Марія.
Маруся – дівчина дуже своєрідна. Вона з того покоління молоді, яке все життя не знало горя та біди. Навіть старші дівчатка їй були в дитинстві не авторитет.
Ми ж пам’ятаємо інші часи. Ми не знали, що таке гординя. Але це до справи не стосується.
Отже, Маруся не любить багато речей. Вона не любить прибиратися, працювати, готувати, слухати критику, йти назустріч. Тому після знайомства я була впевнена, що це ще один період у житті сина. І що рано чи пізно він теж пройде.
Але цього разу я не вгадала. Маруся завагітніла, і наше життя зробило новий виток. На жаль, не в потрібному напрямку.
Якщо до появи «пуза» Валя з неї порошини здував, то з кожним наступним місяцем Маша все більше і більше перетворювалася на подобу якогось божества. Ніхто не має права їй настрій зіпсувати. Її місце — ліжко, а нічого важчого за телефон вона піднімати не зобов’язана.
Так, шостий місяць, я все розумію. Але протерти пилюку на столі, просто навіть від нудьги, хіба не можна?
Раніше син сам займався прибиранням. Встигав. Тепер він постійно затримується на роботі, потім сам закуповується в магазині і приходить, готує. Марксі готувати не можна. У неї від цього настрій падає, і втома з’являється. Раз на пару днів вона може вийти на вулицю, пройтися магазинами з одягом.
А ось нещодавно, на вихідні, вона зробила подарунок моєму синові. За його гроші повела їх до фотографа. На тематичну фотосесію. Там вони, отже, позують напівголими, він живіт цілує, а вона рукою прикриває все те, що нормальні люди прикривають одягом. Якщо це мистецтво, то я іспанський льотчик. І, ви уявляєте, за підсумками вона навіть від цього втомилася.
А минулими вихідними зателефонувала мені, з бажанням поговорити. Ну, я, звичайно, зібралася. Раптом там щось важливе. Порадитися чи ще чогось. А ні, нам від Марусі оголошення. Причому це якраз у її стилі.
Вона, бачите, дізналася, що живе не у своїй квартирі і навіть не у квартирі чоловіка. А у нерухомості, записаній на моє ім’я. Ми, якщо чесно, раніше думали зробити синові подарунок та переписати квартиру на його ім’я, але це було до появи Марічки у нашому спільному житті.
Коротше так: або я переписую все на сина і вони продовжують жити, без претензій. Або їхня родина переїжджає до сватів.
А там будинок величезний. Тільки у селі. І до роботи Валя зможе добиратися, якщо тільки виїжджатиме ночами. А так у тому зрубі місця всім вистачить. Це так.
Все тому, що у Марусі складається враження, що навколо неї «стіни не рідні». А стрес у мами — це вже й стрес у дитини. Вона читала про це.
Я чудово розумію, що це дешева маніпуляція і у разі чого вона просто намагається бути застрахованою. Ну як же, розлучення і хата навпіл. Але що ж робити?
Син повністю її підтримує. У всьому. Чоловіку начхати, він каже: Валя вже дорослий, нехай сам вирішує. А в мене серце обливається кров’ю. Мало того, що невістка лінива, так ще й підла шантажистка.
І сама ж по господарству палець об палець ударити не може. То ще й претензії виставляє. Якщо ви спитаєте, що таке гординя, то я вкажу на свою невістку. Це ж скільки гонору може бути в людині, щоб так, не соромлячись, розмовляти зі старшими. Я в шоці.
Але доведеться погоджуватися. Ми цю квартиру придбали заради сина, а не заради того, щоб руйнувати його сімейне життя.
