Буває таке, що бачиш людину буквально п’ять хвилин, а тебе від неї вже нудить, бо людина максимально мерзенна. Прям хочеться піти та помитися.
Звісно, це не про зовнішній вигляд. На вигляд сестра мого чоловіка, Алла, є дуже доглянутою дівчиною: одягнена зі смаком, косметика, парфум – все супер.
Якби вона просто сиділа, закривши рота, то ціни б їй не було. Але мовчати Алла не може і не хоче. Вона вважає себе дуже розумною, навіть мудрою, тому прагне з усіма своєю мудрістю поділитися.
Тільки там немає мудрості, а весь її розум ховається за величезною хмарою зарозумілості. Я довше за п’ятнадцять хвилин з нею в одному приміщенні перебувати не можу.
Сестра чоловіка зараз здобуває вже третю вищу освіту, при цьому вона десь там ще й в аспірантурі навчається. Але людина жодного дня ніде не працювала.
Аспірантам дають якісь години на кафедрі, вони ведуть семінари у студентів, але це не про Аллу. Вона ж у нас вся така зайнята, їй треба роботу писати, а ще вона здобуває третю освіту.
Забезпечує це “високе творіння” батько, а всіма побутовими питаннями займається мати. І ось її ставлення до матері мене найбільше добиває.
У моєї свекрухи четверо дітей. Алла – передостання дитина. Хоча яка вона дитина у свої тридцять два роки? Так, цій жінці тридцять два роки, а вона гадки не має, що таке робота.
Але це не заважає їй називати власну матір домашньою квочкою. Тому що вона домогосподарка, яка не має вищої освіти, та яка вже давно не працює.
Свекруха з бідної сім’ї, яка не відпустила її вчитися. Треба було допомагати мамі з іншими дітьми, на городі будь-яка допомога в ціні та й копієчку в будинок треба було заробляти.
Потім свекруха вийшла заміж, в неї зʼявилося четверо дітей. До третього декрету вона працювала, якось примудрялась поєднувати побут, роботу та двох малюків. Я б так не змогла.
Але, пішовши в третій декрет, вона більше не вийшла на роботу. У свекра справи пішли в гору, він зміг нормально забезпечувати сім’ю, а свекруха зайнялася побутом та дітьми.
Усіх дітей вони виростили, підняли на ноги, дали освіту. Але досі оплачують навчання Алли, і взагалі все її життя, тому що вона нічого не отримує.
При цьому Алла батьків ні у що не ставить. Батька вона ще якось побоюється: таки він може позбавити її грошей, а от матері дістається від цієї невдячної.
Постійно висміює, що свекруха без освіти, вдома сидить, білизну пере та борщі варить. Те, що Алла цю білизну потім носить і ці борщі жере, вона вважає цілком природним.
– Я домогосподарок за людей не вважаю: вони просто обслуга. Ну, що вони роблять масштабно корисного? Нічого. А куховарити та шкарпетки прати багато розуму не треба, – якось заявила вона.
Це вона сказала при мені та при свекрусі. Свекруха відразу очі в підлогу опустила. Їй прикро, але, певно, звично чути таке від дочки, а мене на стільці підкинуло від обурення.
Я поцікавилася, чи Аллі не тисне корона? Сама вона не робить нічого корисного, вона тупо вчиться, але свої знання не передає, не використовує, просто тягне з батьків ресурс.
– Ти сама зможеш хоча б яєчню посмажити? А блузку свою попрасувати? Може, ти на свої гроші купуєш собі дрібнички та одяг із косметикою? Та тебе зараз викинь із дому – ти під мостом опинишся, бо не вмієш нічого корисного робити! Твої знання нічого не варті, бо ти їх застосовувати не вмієш! – мене несло так, що на мої майже крики вже прибігли й чоловік, і його молодший брат.
Начитана та тричі освічена Алла вирішила, що силою вона зі мною вирішить це питання, але її брати нас розтягли. А ось дарма. Я б їй навішала з величезним задоволенням.
Сім’я у чоловіка чудова. Що його старша сестра, що він сам чи його молодший брат. Батьки також чудові, особливо свекруха, яка мені замінила маму, а мами в мене не стало шістнадцять років тому.
А тут якась невдячна таке заявляє! Досі згадую та обурююсь. Живе з батьками, її з усіх боків обслуговують, годують, напувають, забезпечують, а вона ще рота на свою ж маму відкриває.
Та ти навіть на обслугу не тягнеш, бо ні чорта не вмієш! Домогосподарок вона обслугою вважає, подивіться на неї!
На той раз нас розтягли, але я відчуваю, що на цьому ще нічого не закінчилося. Зараз ми просто з Аллою не перетинаємося, але колись зустрінемося. І тоді я не знаю, чим ця зустріч закінчиться. Але ні про що не шкодую, чесно.
