Я довго не могла зрозуміти, як за такої ж заробітної плати, як і в мене, одна колега має дорогий телефон, вартість якого перевищує нашу місячну зарплату в півтора-два рази, інша роз’їжджає на машині. Третя відпочиває щороку в екзотичних країнах.
Спочатку я думала, що це їх чоловіки спонсорують. Частково, звісно, так, але не зовсім.
З’ясувалося, що кожна з них має кредити. Одна взяла кредит, щоб відпочити, інша на цей телефон, вартістю в три зарплати.
У начальниці відділу оформлено аж 4 кредити! Я не уявляю, як вона сплачує платежі одразу за чотирма кредитами. На що вона потім живе? Оформлює п’ятий? Не розумію, як можна оформлювати кредити на якусь нісенітницю. Якщо ти на цьому не заробляєш гроші або не витрачаєш на покращення житлових умов, то це марнотратство.
Коли я запитала, як вони справляються, коли потрібні гроші на якісь термінові справи, то виявилося, що майже всі “забезпечені” колеги мають ще й кредитні картки. Зручно? Звісно, зручно. Крім кредиту, гасити ще борги на картці.
А якщо завтра сильно захворієш або залишишся без роботи? Як тоді жити?
Щось я, мабуть, в цьому житті пропустила або чогось не маю, але сплю спокійно.
– Та я не тільки бачити, я знати її не хочу! – Вигукнула Віра, коли…
- І куди ти потягнув ноутбук? - узялася в боки Ганна, спіймавши Микиту на місці…
– Ілля, – сказала Лариса чоловікові, коли той прийшов із роботи. - Мама дзвонила. Вони…
Рита поверталася з роботи пішки. Можна, звичайно, було проїхати пару зупинок автобусом, але погода сьогодні…
– Ну, скажи мені, синку, поки я був на роботі до нас заходили якісь дядьки?…
Валерій так старанно ховав сумку на антресолях, що не помітив, як у квартиру зайшла дружина.…