Я довго не могла зрозуміти, як за такої ж заробітної плати, як і в мене, одна колега має дорогий телефон, вартість якого перевищує нашу місячну зарплату в півтора-два рази, інша роз’їжджає на машині. Третя відпочиває щороку в екзотичних країнах.
Спочатку я думала, що це їх чоловіки спонсорують. Частково, звісно, так, але не зовсім.
З’ясувалося, що кожна з них має кредити. Одна взяла кредит, щоб відпочити, інша на цей телефон, вартістю в три зарплати.
У начальниці відділу оформлено аж 4 кредити! Я не уявляю, як вона сплачує платежі одразу за чотирма кредитами. На що вона потім живе? Оформлює п’ятий? Не розумію, як можна оформлювати кредити на якусь нісенітницю. Якщо ти на цьому не заробляєш гроші або не витрачаєш на покращення житлових умов, то це марнотратство.
Коли я запитала, як вони справляються, коли потрібні гроші на якісь термінові справи, то виявилося, що майже всі “забезпечені” колеги мають ще й кредитні картки. Зручно? Звісно, зручно. Крім кредиту, гасити ще борги на картці.
А якщо завтра сильно захворієш або залишишся без роботи? Як тоді жити?
Щось я, мабуть, в цьому житті пропустила або чогось не маю, але сплю спокійно.
