Коли розумієш, що не зможеш з чоловіком жити навіть заради його багатства. Коли починалися мої відносини – все йшло гладко і красиво. Мій шанувальник був із заможної родини, хоча сам не особливо схильний до заробляння грошей: у нього все є, намагатися не потрібно. Ось, мабуть, зовнішній блиск і закрутив мені голову, я так хотіла завжди знайти чоловіка свого кола, з сім’ї, яка дорівнює моїй родині. І ось все закрутилося.
Все йшло до того, що ми одружимося. Удача адже !? Мрія кожної дівчини. Головні слова були сказані, але все зайшло вже досить далеко. І як раз в цей самий час я зрозуміла, що не хочу за нього заміж. Я стала боротися з цим відчуттям: як так, не хочеш заміж?
Причини я називала себе такі: я буду прив’язана до дому, я не зможу вести звичний спосіб життя, я повинна буду бути помічницею по дому в тій багатій родині. Я картала себе в егоїзмі, причини здавалися мені егоїстичними. Тому подумки я готувалася все одно до весілля. І раптом в один прекрасний момент я зрозуміла, що я абсолютно не кохаю цю людину!
І заміж не хочу саме з цієї причини. Тоді я стала себе вмовляти, що при таких багатствах – можна жити з будь-якою людиною, що багато дівчат на моєму місці були б щасливі і не упустили б шансу.
Але раптом доля послала мені порятунок, жорстокий, але порятунок. Батьки мого шанувальника згадали, що колись обіцяли одружити його на доньці своїх знайомих! І все закрутилося вже в тій історії. Трохи важко було це пережити.
Але зате зараз у мене прекрасне життя, нові справи і хобі – чого я б втратила, зв’язавши долю з тією родиною, де роль жінки – сидіти вдома і обслуговувати чоловіків.
