Роман не ночував удома з п’ятниці до неділі. Таке вже було не вперше. Однак він не боявся, що дружина закотить скандал. Подумаєш, чого він тільки на свою адресу не чув.
– Якщо любить, значить буде терпіти, – подумав він і впевнено переступив поріг свого будинку.
У квартирі було спокійно. Варя дивилася телевізор, а п’ятирічний син Матвій грав у кімнаті.
Як ні в чому не бувало, Роман зайшов у кімнату і почав переодягатися. Хоча був упевнений, що Варя вже з качалкою його чекає за рогом. Ну, чи хоча б зі сковорідкою.
Але ні, ця пані ніжки витягла, насіння лузає і вдає, що в упор чоловіка не помічає.
– Нічого не хочеш сказати? – не витримавши, спитав Роман.
– З чого це раптом?
– Ну, хоч би привітатись. Ми ж із п’ятниці не бачилися!
– Ти тільки зараз це помітив?
Рома зрозумів, що Варя не така недолуга, як він думав. А й справді, що з нею трапилося? Раніше вона не втрачала можливості, щоб поскандалити, а тут на тобі, мовчить.
Чи це нова тактика щодо мого виховання? Невже? Як вона там погрожувала мене перевиховати? Тільки особливо нічого не вийшло. Де хочу, там і ночую!
– Я у Коляна був – сказав Роман.
– А хіба я питала про це?
Ні, ну просто дивовижна жінка!
– Я подумав, що тобі буде цікаво.
– Ні, мені все одно.
Роман не вірив у те, що каже дружина. Він був упевнений, що це все блеф. Образилася і тепер собі ціну набиває. Ну, ну. Це ми ще подивимося, хто кого в результаті.
Він подався на кухню. Дуже був голодним. І яке було його розчарування, коли він не знайшов нічого поїсти.
– Слухай, де їжа? Що це все означає? – крикнув він із кухні, гримаючи каструлями.
– Ми з Матвієм уже поїли. А собі можеш приготувати сам.
Роман не зрозумів у чому річ. Адже за десять років спільного життя Варя вперше залишила його голодним.
– Ти що, так пожартувала?
– А схоже, що я жартую? Хочеш їсти, йди та приготуй. І взагалі, не заважай мені. Передача дуже цікава.
Вона махнула рукою, давши зрозуміти, що Роман загороджує телевізор.
У результаті йому довелося розщедритися і замовити доставлення їжі, тому що готувати він до ладу не вмів. Вічно в нього все підгоряло. Хоча зараз підгоряло в Романа зовсім інше.
Особливо коли він побачив, що його речі не прасовані. Мало того, навіть не випрані.
– Варю, а чому моя сорочка брудна? Зрештою, в чому завтра я піду на роботу? – обурювався він.
– Візьми та випери. Я стежити за твоїми речами не зобов’язана.
Роман був просто шокований тим, що відбувається. Походу назрівав справжній бунт на кораблі!
– Та як же так, Варю? Ти ж знаєш, я не вмію сам прасувати та прати.
– Значить, навчишся, або йди до тієї, у якої ночував ці дні. Вона тобі й приготує, і випере, і попрасує. Мабуть.
У цей момент Роман уже сам почав зриватися на лемент.
– Та я ж тобі кажу, що у Кольки був! Ми весь цей час грали у приставку. Мені навіть не було коли відірватися від гри, щоб тобі подзвонити.
У відповідь Варвара лише спокійно кивнула і сказала.
– Чудово! Ти не повіриш, але й мені теж було ніколи тобі готувати, прасувати та прати. І навіть зателефонувати!
Роман не зрозумів про що вона і вирішив перепитати.
– А що це ти робила?
– Це не має значення. Але хочу, щоб ти знав, що у вихідні мене теж не було вдома.
“Ось це поворот!”
– Стривай, а Матвій?
– А що Матвій? Кілька годин тому забрала його від бабусі.
– І де ти була?
– А це вже тебе не стосується.
Роман грюкнув дверима і пішов у кімнату. Він вирішив, що зараз не найкращий час говорити із дружиною.
Цікаво вона влаштувалася. Замість того щоб розпитувати мене, чому я їй не дзвонив і де був, вона вирішила інтриганку включити.
І, до того ж година минула, а вона навіть не зайшла зі мною поговорити?
Тут Роман почув голос Варвари й спочатку подумав, що вона вирішила з ним заговорити. А потім зрозумів, що дружина розмовляє телефоном.
– Цікаво, з ким це вона спілкується пізно ввечері? – сказав сам собі Роман.
– Так, я пам’ятаю про твою пропозицію і рада її прийняти. Так, звичайно. Заїдь. Через десять хвилин я спущусь.
“У сенсі? Куди?”
Роман поспішив у кімнату і своїм очам не повірив. Дружина стояла в гарній сукні, а поряд її валіза.
– Варю, що все це означає? Куди ти проти ночі намилилася?
У відповідь вона посміхнулася йому.
– Припущень зовсім немає?
Роман продовжував дивитись на неї, як укопаний.
– Я йду від тебе, Ромо – сказала вона і продовжила бризкатися духами.
– Тобто, як іду? До кого? Куди?
– До іншого чоловіка. Чи ти думав, що я вічно буду твої витівки терпіти? Хочу – ночую, хочу – не ночую. Такого я не терпітиму!
Тут вона Романа остаточно шокувала. Адже він був абсолютно впевнений, що його дружина ніколи й нікуди не подінеться. Та й кому вона з дитиною потрібна?
– Стривай, а як же я? Як же Матвій?
– За Матвія не хвилюйся. Він поки що поживе з бабусею. З твоєю мамою.
Роман розсміявся і відповів:
– Дуже смішно! У неї однокімнатна квартира і вони там просто не зможуть жити удвох. Там місця не вистачить.
Варвара кивнула головою.
– Все правильно. Тому твоя мати погодилася пожити в нас.
Тільки не це! У Романа зі своєю матір’ю стосунки були дуже напружені, а тут ще це.
Він намагався переконати Варвару не йти, й навіть благав пробачити його. Хоча ще кілька місяців тому в обличчя говорив їй про те, що вона нікчемна і взагалі жоден нормальний чоловік у її бік не подивиться.
Роман був упевнений, що Варвара нікуди від нього не подінеться і все життя буде терпіти його витівки. Робити все так, як він хоче і вкотре не показувати характер.
Але все виявилося зовсім інакше.
– Варю, це помста? Ти серйозно?
– Та сама, яку подають у холодному вигляді!
– Так, такого я не очікував.
– А я попереджала – нагадала йому дружина.
– Коли?
– Коли сказала, що якщо хоча б ще раз ти ночувати не прийдеш, то я тебе провчу і піду, але ти не повірив і довго сміявся. Тож висьорбуй тепер, любий.
У двері подзвонили. На порозі стояла свекруха.
– Мая Василівно, проходьте, розташовуйтеся і будьте, як удома. Тепер ви тут господиня. Через місяць, як облаштуюсь, я Матвія заберу. Далі вже самі вирішуйте, що робити з цією квартирою та вашим сином.
Варвара кинула зневажливий погляд на Романа і пішла. А він залишився наодинці з матір’ю, яка вже починала йому з порога диктувати свої правила.
І тільки тепер він збагнув, чи варто було не ночувати вдома, щоб трапилося ось це все? Мабуть, не варто, але вже нічого не вдієш, – прорахувався…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!
