Мама ухвалила дивне рішення, при якому виграє лише моя молодша сестра Свєта. Передбачається, що мама відписує свою двокімнатну квартиру сестрі, бо вона вся нещасна жінка, живе в комуналці з чоловіком і виховує двох дітей.
А сама мама, яка за фактом залишається без житла, збирає свої дрібнички та перебирається до мене, до моєї квартири, на яку я собі заробляла важкою працею, поки сестра гуляла та плодилася.
Логіка у мами проста – Свєта у нас сімейна, з діточками, а я як королівна живу одна у двокімнатній квартирі. Ні кошеня, ні дитини – саме те, щоб поселити до себе маму.
Проблема тільки в тому, що з мамою у нас стосунки не найкращі. Я і квартиру собі вигризала, щоб ні з нею, ні з сестрою більше не жити. Та й своє особисте життя у мене є, просто я не кричу про це на кожному розі.
Наші зі Свєтою батьки розлучилися давно. Тато ніколи не припиняв спілкування з нами, але Свєта по маминому навченню сама не рвалася з татом бачитися. На момент їхнього розлучення мені було дванадцять років, сестрі десять.
Свєта завжди була ближче до мами, а мені до душі більше було спілкування з татом. Жаль, що жити до себе він мене так і не забрав. Чомусь йому здавалося, що дівчатка мають жити з мамою, а він не зможе дати необхідне виховання.
Через те, що я краще спілкувалася з татом, мама та сестра особливої любові до мене не мали. Мама постійно чіплялася, а сестрі спускали з рук всякі дрібні капості. Між собою мама і Свєта ладнали чудово.
Після школи я з радістю з’їхала від родичів до гуртожитку при університеті. Тато оплачував мої витрати, тому я могла спокійно вчитися на бюджеті, не переживаючи про те, що завтра буду їсти.
Коли настав час здобувати освіту сестрі, батько готовий був сплатити їй навчання, але та гордо заявила, що їй нічого від нього не треба. Пішла на якісь курси перукарів та влаштувалася працювати.
Мені Свєту мама ставила за приклад, ось яка молодець, не сидить ні в кого на шиї, сама заробляє. Таке відчуття, що я на маминій шиї сиділа під час університету. Спілкування з ріднею я намагалася звести до мінімуму.
Тата не стало за рік після мого випуску з універу. Спадщини після нього не залишилося, бо після розлучення він винаймав квартиру, а гроші витрачав на нас із сестрою. Свєта хоч і не любила його, але гроші трясла регулярно.
Я вже працювала та повністю себе забезпечувала. Вистачало впритул, доводилося знімати кімнату в трикімнатній квартирі, але я справлялася. А потім на роботі з’явилася можливість взяти іпотеку.
Наша компанія співпрацювала з банком. Я не довго думаючи – взяла кредит на перший внесок, а потім оформила іпотеку.
Наступні сім років можна описати одним словом – суцільна робота. Я працювала на основній роботі, а потім йшла додому та писала курсові, контрольні, реферати та інші подібні роботи. Спала мало, харчувалася мізерно, про відпустку навіть не згадувала. Я не мала бажання розтягувати виплати на тридцять років.
За ці роки Свєта встигла вийти заміж і народити двох дітей. Про це я дізнавалася з телефонних розмов з мамою чи сестрою, які натякали, що непогано б матеріально привітати з такими подіями.
Сімейство сестри проживало в кімнаті в гуртожитку, яка належала її чоловіку. Якийсь час вони ніби то у мами жити намагалися, але теща і зять просочилися взаємною ворожістю і вони знову роз’їхалися.
Вирішувати якось проблему з житлом сімейство не збиралося, чекали, коли квадратні метри самі зваляться до їхніх ніг.
Пів року тому я нарешті закрила своє питання із квартирою. Тільки вже зраділа, що тепер нарешті зможу спокійно жити, як на горизонті з’явилася мама. Вона вдруге виявила бажання приїхати до мене у гості. До цього вона була у мене з сестрою одразу після покупки квартири.
Мама по-господарськи все обійшла, мабуть, залишилася задоволена і вирішила розповісти мені про свій план вирішення житлових проблем Свєти.
Уся її позиція будувалася на тому, що Свєті, її чоловіку та двом дітям на вісімнадцяти квадратних метрах жити дуже тісно. А я тут одна у двокімнатній. Тому мама вирішила що логічним буде свою квартиру відписати Свєті, а самій перебратися до мене.
На її думку, якщо в мої роки у мене ще ні кошеня, ні дитини, то можна поставити на мені хрест, так і проживу все життя самотня. А коли так, то й мама мені тут зовсім не завадить – я ж одна, а кімнати дві.
Я впоралася з першими емоціями та заявила, що мене цей варіант не влаштовує. Не для того я окрему квартиру собі вигризала, щоби до кінця днів жити з мамою.
До того ж у мене вже чотири місяці йде перспективний роман, але про це я мамі говорити не стала.
– А якщо я вже квартиру Свєті відписала? І що тепер, ти мене на поріг не впустиш? – хитро примружилася мама.
Я підтвердила її здогад – не пущу. Мені ніхто не допомагав цю квартиру купувати, та про мене згадували, тільки коли допомога чи подарунки потрібні були від мене. Тому мені зовсім нецікаво, як вони там розбиратимуться зі своїми проблемами.
Нехай іпотеку беруть, продають кімнату в гуртожитку. На крайній випадок хай мати іде туди жити. Маму моя позиція, м’яко кажучи, засмутила.
Насамкінець вона випалила, що я така ж гнила, як і мій батько. А я рада, що схожа на тата, прекрасний був чоловік. Принаймні він мене любив.
