Я на даний момент вчуся, а мій же чоловік все жене мене на роботу, постійно чую від нього фрази ось якби ти працювала, було б добре, зняли б квартиру. З мамою його ніби як в хороших відносинах

З своїм хлопцем ми разом 2 роки, до того як стали зустрічатися, вже знали одне одного і просто спілкувалися. В цілому знайомі років 5. Так ось я зараз вчуся в інституті на 2 курсі (вчитися 4 роки).

Але обставини так складаються що проблеми в родині, будемо розмінювати квартиру з родичами (квартиру вже виставили на продаж, до літа цілком ймовірно що вже її продамо) і будемо роз’їжджатися і сама мама хотіла б брати квартиру не в нашому місті.

І мені тут жити ніде і тому мені як варіант переводитися в Харків і їхати з мамою (там у нас дідусь).

Хлопецю про це все розповіла. Їхати зі мною він не хоче, вірніше хотів би, але через маму не поїде.

Мама його сама в стані ходити, сходити в той же магазин, на пошту, на ринок їй труднощів не складе (їй речі треба рухатися, вже лікарі говорили, а вона сидить цілими днями перед телевізором).

Вона прекрасно впорається без нього. В нашому місті немає не яких перспектив не для мене, не для нього!

Я закінчу інститут, роботи в моєму маленькому містечку немає !!! Він же за своєю спеціальністю в більшому місті буде куди більше отримувати.

Мати ж його крутить ним як хоче! Вона сама не розуміє що тут нічого хорошого для нього не буде? Ну поїдемо ми з ним, будем так само їй грошима допомагати.

Він ж її не кине, як влаштуємося заберемо її до себе. Цей варіант йому сподобався відразу, а мама вперлася, що вона нікуди не поїде, їй тут подобається у неї тут все, родичі.

І він же тепер постійно ниє, що ти поїдеш,  що я робити без тебе буду, вмовляє залишитися. Я йому по поруйную зі мною, а він ну ти що як я маму кину.

Загалом просто якийсь круговоріт без кінця. Моя мама мені каже розлучатися з ним, бо рік тому пропонував пожити у нього, але на той момент хворіла моя прабабуся, перед смертю вона не могла вже ходити, говорити, потрібен був догляд, мама на роботі, бабусі з дядьком все пофіг (на той момент жили разом, 5 чоловік).

Звісно відмовилася до нього їхати. Після смерті прабабусі, він тільки запропонував переїхати до нього на літо поки НЕМАЄ ЙОГО МАМИ, вона все літо їде до родичів у село, а як мама приїде я з’їду назад !!! (як мені відомо його колишня жила у них вдома).

Зараз він взагалі пропонує тільки знімати квартиру, і то знімати для нього дорого. Тому що приблизно 1/3 частина від своєї зп він віддає мамі. І треба, щоб я влаштовувалася на роботу.

Але я на даний момент вчуся, а мій же чоловік все жене мене на роботу, постійно чую від нього фрази ось якби ти працювала, було б добре, зняли б квартиру. З мамою його ніби як в хороших відносинах. Але вона на мене йому щось говорить? Навіть те що він зараз не пропонує у нього жити?

Підсумок: я хочу їхати він хоче, але турбується за маму, як він її кине.

Що взагалі скажіть по з приводу всієї ситуації? Як сприймате те, що він не хоче залишати тут маму одну? Або я перегинаюю палицю і я не права?