Після розлучення я одна виховую сина, зараз йому 10 років, на момент розлучення було 3 роки. З батьком Денис спілкується регулярно, але бачу, що авторитетом він для сина не є. Думаю, це тому, що він не живе з нами, хоча раніше стосунки у них були більш довірливі.
Вирішила поговорити з колишнім чоловіком про це, з’ясувалося, що він часто розповідав про свого дворічного сина, щоб Деніс звик до того, що в нього є брат. Але вийшло все, навпаки, у сина з’явилася ревність до того хлопчика, тому що батько живе з ним.
У новій родині чоловіка наш спільний син ніколи не був, хоч колишній наполягав, що це нормально, але я категорично заборонила. Я не знаю його дружину, так ми розлучилися не через неї, і я її ні в чому не звинувачую, але мені неприємно, що мій син гостюватиме в їхній сім’ї.
Як виявилося, я мала рацію, він болісно поставився до того, що в його тата є ще син, крім нього, і виходить, що той йому ближчий і дорожчий, раз він з ним живе.
Я намагалася пояснити синові, що це нормально, що тато любить обох дітей, навіть якщо й не живе з нами разом, але син став дратівливим, неслухняним, став мені грубити. У нас з ним завжди були нормальні, навіть дружні стосунки, він ділився всім зі мною, я навіть не могла подумати, що син так змінитися.
До цього додалися ще й ігри на комп’ютері, урокам приділяється все менше часу, на мої зауваження син не дуже реагує. Дійшло до того, що я на нього накричала, сказала, що забороняю йому сідати за комп’ютер, доки не зробить уроки, але він не послухав, і в результаті, покарання: я заборонила користуватися комп’ютером.
Денис зі мною демонстративно не розмовляє, цурається, щоб зробити мені боляче. Син бачить, що я страждаю від такого ставлення, але продовжує ігнорувати мене та мої прохання.
Часто думаю, а якби у нас була нормальна сім’я, і не дійшло до розлучення, чи вчинив би Денис так із батьком? Чи це вік такий, чи протест проти того, що він живе у неповній сім’ї? Заміж боюся виходити, щоб у сина не було вітчима. Але, може, це якраз і вихід, у нього буде нехай і не рідний, але батько?
