Сльози текли по обличчю Катерини, змішуючись з холодними краплями дощу. Вона тремтіла від холоду, вибігши з дому в одній легкій сукні, забувши про верхній одяг. І тепер безцільно блукала вулицями, не знаючи, куди подітися…
Все, що відбувалося, здавалося їй жахливим сновидінням. Але це була жорстока реальність, і її серце розривало від болю, ніби його пронизали гострими уламками. Востаннє Катя відчувала такий розпач п’ятнадцять років тому, коли померла її мама.
Дівчинці тоді було лише чотирнадцять. Батька вона ніколи не знала, мама виховувала її самостійно. У жінки було хворе серце, і одного дня воно зупинилося назавжди. Швидка допомога, що приїхала на виклик, виявилася безсилою.
Щоб дівчинка не потрапила до дитячого будинку, її забрала до себе сестра мами, тітка Рита. Після закінчення школи Катя знайшла роботу та вступила на заочне відділення інституту. А в дев’ятнадцять років вона вийшла заміж за Сергія.
Вони познайомилися на святкуванні дня народження її подруги. Ніжна, темноока дівчина одразу ж припала до душі двадцятирічному юнакові, він провів її додому, і відтоді вони почали зустрічатися.
Спочатку все було ідеально. Молодята оселилися в квартирі Сергія, яку він успадкував від бабусі, а Катину квартиру вирішили здавати в оренду. Обоє працювали, будували спільні плани, мріяли про дітей…
А потім почалися труднощі. Катя ніяк не могла завагітніти. Вона обійшла безліч лікарів, які не знаходили жодних відхилень, але вагітність не наставала. Крім того, дівчина почала набирати вагу.
Вона не розуміла, що з нею відбувається. Їла як завжди, вела активний спосіб життя, але вага вперто зростала. Катя сіла на дієту та почала відвідувати спортзал, але вага зупинилася, хоча й не зменшувалася. Сергій все частіше висловлював своє невдоволення. – Взагалі-то я одружувався з тендітною дівчиною і сподівався, що ти такою й залишишся, – якось сказав він дружині.
– Я намагаюся схуднути, – відповіла Катя, – але в мене не виходить…
– Значить, недостатньо стараєшся. Мені неприємно бачити, як моя дружина постійно товстішає…
Після цих слів Катя проплакала всю ніч і вирішила ще суворіше обмежити себе в їжі та ще наполегливіше тренуватися. Дівчина виснажувала себе постійними заняттями спортом, але вага, наче заворожена, не зникала.
Стосунки з чоловіком ставали дедалі гіршими. Сергій вже не стримував себе у висловлюваннях, обзиваючи Катерину різними образливими словами.
Одного разу Катя повернулася з роботи на півгодини раніше і застала чоловіка в їхній спальні з іншою жінкою. В стані шоку вона схопила сумку та вибігла з квартири…
В її голові лунали слова Сергія, сказані їй навздогін: «А чого ти очікувала? Сама винна! Подивись, на кого ти перетворилася! Та ще й дитину народити не можеш!» Куди їй йти і що робити? Катя не знала.
Вона вже не мала власної квартири. Через два роки після весілля вони з Сергієм вирішили продати свої однокімнатні квартири та придбати одну трикімнатну. Вони думали про майбутніх дітей, яким потрібне просторе житло.
Про тітку Риту Катя навіть не думала. Вона не хотіла обтяжувати літню жінку своїми проблемами. Її подруги були заміжні, мали дітей, і Катя не вважала за доцільне з’являтися в них на голові.
Тому вона просто йшла вперед, ковтаючи сльози, що змішувалися з дощем. Раптовий телефонний дзвінок перервав її гіркі роздуми. Дзвонив Сергій. Катя відхилила виклик. І так кілька разів, після чого отримала повідомлення:
«Повертайся додому, поговоримо спокійно».
«Не повернуся», – твердо сказала собі Катя.
Але потрібно було щось вирішувати, до того ж вона сильно змерзла. Тому вона звернула в перший-ліпший двір і зупинилася біля під’їзду триповерхового будинку. Їй пощастило, що домофон не працював, і вона без проблем зайшла всередину. Катя піднялася на третій поверх і сіла на сходах. Їй потрібно було хоч трохи зігрітися і обміркувати свої подальші дії.
Катя притулилася до стіни та заплющила очі. Незабаром вона почула кроки – хтось піднімався сходами. Дівчина підвелася та побачила літню жінку з двома важкими пакетами.
Жінка глянула на Катю, і дівчина не повірила своїм очам. Перед нею стояла її колишня вчителька біології.
– Галино Петрівно! – вигукнула Катя.
– Так, – відповіла жінка, зупинившись.
– Ви до мене?
– Ні, я тут випадково… Я Катя Микитенко, ваша учениця, пам’ятаєте мене?
– Катрусю! – зраділа Галина Петрівна. – Звичайно, пам’ятаю. Вибач, одразу не впізнала.
– Це не дивно, я й сама себе не впізнаю, коли дивлюся в дзеркало, – і Катя знову заплакала.
– Катю, що трапилося? – стурбувалася Галина Петрівна. – Ходімо до мене, моя люба, і ти все мені розповіси.
За кілька хвилин Катя сиділа на дивані в затишній квартирі вчительки, пила гарячий чай і розповідала про все, що сталося в її житті за останні десять років, відколи вона вийшла заміж. Вислухавши Катю, Галина Петрівна сказала:
– Як же ти терпіла таке ставлення, Катрусю? Дозволяла чоловікові так з тобою поводитися?
– Не знаю, Галино Петрівно, іноді я хотіла розлучитися, але думала, кому я така буду потрібна… Він постійно мені це казав. До того ж я не можу мати дітей.
– Катю, вибач, але твій Сергій – просто мерзотник. І ти зовсім не повна. Так, ти трохи погладшала, в школі ти була дуже худенькою, а зараз у тебе жіночна фігура. Багатьом чоловікам подобаються такі жінки. А щодо дітей, чи він сам перевірявся? Можливо, проблема в ньому.
– Я не раз просила його пройти обстеження, але це завжди закінчувалося скандалом. Він кричав, що це я винна, а в нього все гаразд… Але тепер я точно знаю, що розлучуся з ним.
– Це правильне рішення, щастя з ним у тебе не буде. Він тебе не кохає. Коли кохаєш, приймаєш людину з усіма її недоліками або навіть не помічаєш їх… Катрусю, якщо ти не хочеш сьогодні повертатися додому, залишайся в мене на ніч. А завтра зранку подумаєш, що робити далі.
– Дякую вам, Галино Петрівно. Неймовірно, що я випадково зайшла саме у ваш під’їзд… – крізь сльози посміхнулася Катя.
Щоб не пропустити нові цікаві вам публікації, підписуйтесь на сторінку!Залишайте свої думки та емоції у коментарях, підтримайте вподобайками.
