Я дуже раділа, що мені вдалося здати ЗНО із високим балом. Відкрилися можливості вступити до університету, вирватися із рідного міста. Вся сім’я допомагала мені щонайбільше — батьки, сестра, навіть молодший брат.
Коли приїхала вчитися, була вражена і, можна сказати, шокована, які звичаї панують у гуртожитку! Не заглиблюватимусь у подробиці, але мені довелося шукати орендовану квартиру буквально на першому ж тижні. Зайвих грошей сім’я, природно, не мала, тому довелося шукати всякі підробітки.
Зрештою, на навчання залишалося не так багато сил і часу, як думала, коли їхала. Повертатися додому не стала, тому що тоді мені здавалося, що це як визнання поразки та власної неспроможності.
У результаті, після кількох невдалих спроб, я таки знайшла непоганий підробіток, як майстер з косметичних процедур з вільним графіком. Здебільшого працювати, треба було вдома у клієнток.
Незабаром у мене з’явилася власна база та постійні замовлення. У процесі якось само собою були, і розмови, і легке спілкування. Деякі ділилися зі мною будь-якими особистими проблемами, ми спілкувалися майже як подруги, і під час процедур, і навіть після.
Серед них був він – назву його Віктор. Якось він замовив повний комплекс, на якесь особисте свято, не день народження, але щось там таке для нього важливе. Після процедури масажу виявилося, що він нікого не чекає в гості, і запропонував мені відзначити його свято вдвох.
Мені стало навіть шкода його, і я погодилася, тим більше, що ми раніше іноді подовгу розмовляли. Так було й того разу, ми сиділи, багато розмовляли. Потім він увімкнув музику, ми танцювали. У результаті Віктор зізнався, що небайдужий до мене, і я йому подобаюся. Я залишилася ночувати тієї ночі.
Потім у нас почалися стосунки. Я переїхала до нього жити. Спершу продовжувала працювати, закинула навчання. Потім, через його підозри та ревнощі закинула і роботу.
Віктор допомагає мені у всьому, підтримує. Начебто все добре, але так минуло вже чотири роки. Моя старша сестра одружена і в неї дитина, мій молодший брат, приводив додому дівчину знайомитися.
А я, коли приїжджаю, в гості до батьків, брешу, що продовжую вчитися, сиджу за столом у колі нашої великої і колись дружної сім’ї, і розумію, що ці стосунки не ведуть нікуди.
Я не маю ні освіти, ні чоловіка, ні дитини, ні роботи, я живу в чужій квартирі і не знаю, що робити далі.