Я не можу любити свою сестру, бо не бачу нічого хорошого в цій людині. Вона все своє життя завдавала тільки клопоту.
На мій погляд, її треба було виховувати, дуже суворо, бо слова до неї не доходили, а найстрашніше мамине покарання було “тиждень без солодкого”. Дуже вагомий аргумент!
Спочатку їй все сходило з рук, бо вона маленька і нічого не розуміє, потім був аргумент “вона обіцяла так більше не робити”, потім “у підлітка і так надто нестабільна психіка не хочу посилювати”. А потім стало пізно.
Дівчинка виросла, але ні розуму, ні поваги в ній не побільшало, ні на грам. Через цю дурепу батько з матір’ю розлучився, бо він хотів виховувати дочку, а мама вставала грудьми на захист свого чада.
– Старшу ніколи не пороли, а молодшу будемо? – обурювалася мама.
Мене не пороли, тому що я не поводилася та не коїла навіть десятої частини тих дурощів, які влаштовувала сестра. Я не почала балуватися міцними напоями та вештатися в тринадцять років, я не прогулювала школу в п’ятому класі, не палила, не брехала на кожному кроці й не крала з магазинів.
Я не ангел, але, порівняно з сестрою, дуже недалеко пішла від ангела. За що мені було пороти? Але мама наполягала на тому, що дітей треба виховувати однаково, батько й не витримав.
Зі мною батько спілкувався, із сестрою ні, бо вона сама цього не хотіла. Правильно, адже матір’ю вона могла крутити, як заманеться, а з батьком ці фокуси не проходили.
Коли батько мені подарував квартиру, в якій жив після розлучення, мама знову почала обурюватися, що в них взагалі дві доньки, а квартира дісталася тільки мені, але змінити нічого не змогла. Батько рішення не змінив. Він взагалі з якогось моменту почав говорити, що має лише одну дочку.
Нині батька вже немає в живих, а сестрі тридцять років. За цей час мати вже двічі витягала її з-під статті. Заради цього набрала кредитів, хоч я відмовляла.
Відсиділа б сестра років зо три, можливо, порозумнішала б, ну, або перевиховали б її огидний характер. У будь-якому випадку повітря стало б чистішим на деякий час.
Але мама все казала, що дівчинку обдурили, дівчинка заплуталася, треба дати їй шанс. Вона навіть вимагала від мене продати татову квартиру, щоб витягти сестру з колотнечі, тільки після моєї відмови за кредитом побігла.
Тоді ми дуже сильно посварилися, але згодом продовжили спілкування. Сестра, як виявилася на волі, тиждень у матері пожила, а потім втекла у своїх справах і не показувалася.
Вже було зрозуміло, що коли сестра прийшла до матері, то в неї трапилося щось погане. Нещодавно ця худоба знову намалювалася.
Розповіла сльозливу історію, як втекла від чоловіка-тирана, ось зараз винаймає квартиру, приходить до тями після цього кошмару.
Мама кликала її жити до себе, але сестра заявила, що тут її може знайти колишній, тому вона краще ховатиметься, а до мами в гості приїжджатиме.
Після кількох таких візитів у мами стали пропадати гроші, прикраси, колекція монет. Навіть питання не ставало, хто це зробив.
Я мамі сказала, що треба або поліцію викликати, або просто не пускати цю погань у квартиру. Але мама вирішила поговорити із дочкою.
Та придумала їй якусь сльозливу історію, що потрібні гроші, а працювати вона боїться, бо колишній чоловік весь у зв’язках і так може її знайти. Загалом, жодна адекватна людина їй не повірила б. Але наша мати повірила.
Стала сама давати сестрі гроші, чи не всю свою пенсію та зарплату.
– У неї складний життєвий період! – захищає мама сестру. Все як завжди.
Мені настільки все набридло, що я навіть вже не втручаюся. Якщо мамі подобається жити у вигаданому всесвіті, де її молодша дочка найчудовіша і найчесніша, нехай живе. А я й чути про сестру не хочу.
Не здивуюсь, якщо сестра зараз з мами видоїть усе до копійки, а потім знову пропаде, бо брати вже нічого не буде. Але й цьому мати знайде виправдання, як і завжди.
