У сестри за плечима вже п’ять розлучень і п’ять дітей. Кожна дитина, як сама сестра каже, це плід кохання. Ось цих плодів у неї тепер цілий кошик.
П’ять дітей від п’яти різних чоловіків, найстаршій дитині десять років наймолодшому зараз лише вісім місяців.
Проблема в тому, що сестра дітьми займається виключно у шлюбі. Поки вона має статус заміжньої жінки, вона виконує свої материнські функції, але варто їй розлучитися, діти відразу залишаються під опікою наших батьків, а сестра починає активно шукати чергове кохання всього свого життя. Діти їй у цьому починанні лише заважають.
Я взагалі не розумію, як вона вийшла заміж у третій та наступні рази. Не кожен чоловік готовий прийняти жінку з однією дитиною, а тут їх геть скільки.
Ми намагалися сестру розсудити вже після третього розлучення. Ну, досить вже по мужиках скакати, у тебе троє дітей, настав час подумати про них.
– Я не можу жити без кохання, – сказала тоді вона нам.
З того часу ми не раз чули це її “я не можу жити без кохання”. Ось як цікаво виходить, що без мозку людина жити може, а без кохання ні.
Її дітьми займалися батьки, я та колишні чоловіки – будь-хто, тільки не сама сестра. Вона спочатку шукала нового обранця, потім налаштовувала сімейне життя, і лише утвердившись у статусі заміжньої жінки, вона починала займатися дітьми.
Уявляєте цю психологічну гойдалку для дітей? То мама поводиться як чужа тітка, то вона взагалі зникає на деякий час, а то з’являється і починає вчити розуму.
Колишні чоловіки кілька разів в неї пропонували забрати дітей, але сестра щоразу відмовлялася. Це її діти та крапка. А що вона періодично на них забиває, то це тільки короткий етап життя.
З нею двічі навіть судилися, але за фактом причепитися нема до чого. Вона не п’є, працює, діти доглянуті, хоча заслуги сестри в цьому немає, але батьки проти неї свідчити відмовилися, хоч і вважають, що з батьками дітям було б краще.
А вже який театр сестра влаштовувала в суді… Вона і ридала, і непритомніла, і волосся на собі рвала, аби у неї не забрали діточок.
Суд залишив дітей із матір’ю. Ну, тобто, не з матір’ю, а з дідусем і бабусею, бо сестра тоді вкотре була зайнята пошуком свого нового кохання.
Зараз сестра вже вп’яте розлучилася. Має статус багатодітної матері, вона цим статусом дуже пишається. Хоча дітей вона тільки на світ приводить, та й дуже короткий час займається їх вихованням.
За десять років старшої дитини, він більш ніж половину життя провів не з мамою, а з дідусем та бабусею. Там батько нормальний, займається ним, часто забирає до себе, але працює вахтами та не може поки що сина забрати.
А двоє з п’яти батьків просто забули, що мають дітей. Ні аліментів, ні привітань, а сестра щодо цього і не переживає.
– Це мої діти, мені від їхніх батьків нічого не треба, – гордо заявляє вона.
Легко їй так говорити, коли велику частину часу її дітей забезпечують батьки. А їм би допомога та аліменти дуже допомогли.
Надії на те, що сестра одумається, припинить бігати у пошуках свого кохання і займеться дітьми, у нас немає. Я сподіваюся тільки, що вона більше не народжуватиме. І я все думаю, як можна допомогти батькам у цій ситуації?
